 |
Людмила Телесницька, дизайнер одяг
Практично на всi вихiднi ми намагаємося втекти з Києва — чи за межi столичної областi, а чи далi — в рiднi Карпати.
Вирватися у повноцiнну вiдпустку можу собi дозволити лише на якийсь тиждень. Графiк моєї роботи перенасичений, просто-таки виснажливий. У мiру можливостей ми з чоловiком Олегом i донькою Iринкою намагаємося хоча б раз на рiк влаштувати собi пасивний вiдпочинок — бажано десь на курортному морському узбережжi.
Якщо ж душа прагне пригод, драйву, спiлкування — збираємось у величезну компанiю, з п’ятнадцяти-двадцяти друзiв, i вирушаємо, наприклад, на Червоне море, але тодi вже проводимо час активно, з адреналiном! Цiєї весни в Єгиптi, пригадую, винайняли яхту, дослiджували пiдводнi красоти, засмагали... Так би мовити, всi свої в чужiй країнi. Я певною мiрою екстремалка, обожнюю пригоди. У Словаччинi пiсля трьох днiв «стояння» на гiрських лижах мене понесло на «чорнi» траси курорту Штребське-Плесо. Я бiльше сходила вниз, анiж з’їжджала, але не менш вiд того — вiд лиж я в захватi.
А ще люблю лiс, гори... природу в усiх її проявах! Можу до безтями гуляти вижницькими лiсами на Буковинi, збираючи гриби, ягоди, конвалiї... Головне — аби вiдчувати дотик природи. Купання в гiрськiй рiчцi пiсля лазнi — релакс неймовiрний, а враження незабутнi!
Я консерватор в усьому, крiм одягу, а тому й до нового мiсця вiдпочинку ставлюся по-особливому обережно. Намагаюся зiбрати якомога бiльше iнформацiї про нову країну вiд друзiв, якi вже там побували, i лише потiм приймаю остаточне рiшення — їхати чи нi. До Ямайки та Куби так i не дiсталася: менi вiдрадили. Ще люблю комфорт, а тому в екзотичному племенi мене навряд чи зустрiнеш.
Улюбленi мiсця в Києвi — новий ботанiчний сад навеснi, особливо коли там розквiтають бузки, та Києво-Печерська лавра, де я, абстрагуючись вiд довколишнього свiту, вiдпочиваю духовно...
|
