 |
Перед вами — одне з найро-мантичніших міст Середземномор'я. Воно виділяється навіть на розкішному природно-історичному тлі. А тло це — не що інше, як аристократичний та по-не-звичному красивий півострів Істрія. Ба навіть більше — сюди сягають відблиски самої золотої Венеції. Адже це найзахідніший край Хорватії, територія якої коштовним поясом витяглась уздовж Адріатичного моря. У свою чергу, море це ще Жак-Ів Кусто вважав найчистішим із доступних для європейців. А нещодавно висновок найвідомішого дайвера вкотре підтвердили міжнародні експерти: узбережжя Хорватії визнані екологічно найблагополучнішими на Європейському континенті. Істрія лежить точнісінько посередині північної півкулі, на однаковій відстані від екватора до полюса. Отож клімат тут напрочуд сприятливий для наших із вами організмів — не надто спекотний і вже точно не холодний. Місцеві ландшафти більшу частину року осяває ясне сонечко. У краєвидах поєднується лазур моря, пастельна жовтизна скель, зелень соснових борів і маккії — типово середземноморського «асорті» з екзотичних кущів. Лісами вкрита майже третина Істрійського півострова. А поміж них та на стику з морською стихією, по численних островах і неозорих узбережжях розсипалися кораловим намистом міста і містечка, які при близькому розгляді огортають неповторною старосвітською атмосферою.
Отакий і Ровінь. Його часто порівнюють із сусідньою Венецією, але то дарма. Справді, взаємопроникнення водної стихії та рукотворних чудес тут важко не помітити. Проте атмосфера... її можна порівняти, тільки самому з'їздивши звідси чудернацьким поромом чи катером до славнозвісного «міста на воді», — це якраз нескладно, займе якихось дві години (лише потрібна шенген-ська віза).
Ровінь врізається у смарагдові води майже ідеальним кругом, у якому, немов червонясті спини дивних жучків, скупчи-лися череп'яні дахи старовинних будинків навколо шпилястого собору. Далі в бік континенту будівлі розходяться у вигляді хвоста комети, і що далі, то вони сучасніші й менш колоритні.
Одначе ритм життя тут зовсім не космічний, а навпаки, тяжіє чи то до якогось на диво благополучного середньовіччя, чи то до розкішного Ренесансу, чи то до аристократичного XIX століття... Влітку тут, звісно, трохи метушливо, але то все, знов-таки, заради спокою і умиротворення дорогих гостей. Заокруглений півострівець є жаданим клаптиком суходолу, до якого прямують німці, австрія-ки, британці, японці та українці. Вони гуртками, парами й поодинці — кому як більше до смаку — чимчикують покрученими провулками, вбирають очима красоти, жадібно вдихають пил століть, який потім із задоволенням змивають у прозорих хвилях, що на останніх, зрештою, ніяк не позначається: стихія — вона і є стихія.
То що ж так вабить усіх до цього містечка? Колись батько наукової фантастики Жуль Верн теж приїздив сюди у пошуках унікальних місць, де б розгорталася дія його романів. Вузенькі, подекуди дуже круті вулички, мініатюрні площі, будинки зі стінами, що спускаються просто в море, — все це створює враження казки і зачаровує з першого погляду.
Ровінь доніс до наших днів ауру легенд про моряків, історичні події, піратські пригоди. Він має власну Атланти-ду — острів Чисса, який зник у морі під час драматичного землетрусу VIII століття, а нині став одним із найкращих дайв-майданчиків Хорватії. Має курорт і свій «Титанік» — це катастрофа королівського австрійського судна «Барон Гауч», яка до сьогодні бентежить скарбошукачів, учених та екстремалів. У Ро-віні й нині живе церковне передання про святу Єуфимію, християнську мученицю,котра загадковим чином потрапила до цього міста і з IX століття покровительствує городянам та їхнім гостям. Коли весь світ відзначав початок нового тисячоліття, місто ще й вшановувало 1200-ту річницю «своєї» святої.
Тут запах старовини змішується з міцним ароматом кави: майже на кожному повороті зустрічається невеличка кав'ярня. У нижніх ярусах Старого міста — безліч рибних ресторанчиків, де на грилях готуються щойно виловлені найніжніші делікатеси. Тисячолітні міські стіни з трьох боків омиваються водами затоки, які плещуть просто під вікнами житлових будинків. Ровіньська гавань по вінця заповнена човнами, катерами та яхтами, а уздовж неї, як і годиться, пролягає місцевий променад і різнобарвна лінія традиційних хорватських будиночків, ресторанчиків, крамничок... Гостинні ровіньські готелі розташовані у зоні чудового природного парку. Пухнасті розлогі сосни подекуди спускаються просто до води, витісняючи смугу пляжів.
Ровінь поєднує у собі вічність Рима, вишуканість Венеції та шарм Середземномор'я. Місто заснували саме римляни у III столітті й назвали його Каструм Рубіні. Але сучасні археологічні розкопки доводять, що ці місця були заселені ще в бронзовому і залізному віках, коли на півострові Істрія процвітала дуже своєрідна культура гістрі. Надалі всі істрійські володарі залишили у Ровіні свій слід.
За літописами VII століття, Ровінь був оточений високими стінами й баштами. Місто мало сім брам, три з яких збереглися до наших днів: ворота святого Бенедикта, Портик і Свята Перехресна брама. А ось арка у стилі бароко, яка зараз служить входом до Старого Ровіня, побудована вже у XVII столітті на місці інших воріт.
Колись півострів, на якому вивищується Старе місто, був справжнісіньким островом, відділеним від материка невеликим каналом, який до пори до часу захищав поселення, але поступово почав заважати сполученню і його засипали. Так Ровінь набув свого нинішнього образу.
Своєрідна візитка міста — собор святої Єуфимії, зведений у XVIII столітті на місці трьох старих церков. Фасад храму, виконаний у венеціанському стилі, добудували вже пізніше, у наступному сторіччі. Три вівтарі в ньому спроектував відомий венеціанський майстер Джи-роламо Лауреато. Собор домінує над містом, яке само по собі є найвищим місцем у всій Істрії, а шпиль храму підноситься ще на 63 метри. Цей пік вінчає дзвіницю, котра дуже нагадує аналогічну частину легендарного собору святого Марка у Венеції. На самій верхівці споруди видніється статуя святої Єуфимії, котра вказує напрямок вітру на зразок великого флюгера. Шпиль видно з усіх куточків міста й навіть з будь-якого ближнього острівця. А відповідно, із дзвіниці відкривається запаморочливої краси панорама! Щоб її оглянути, доведеться височенько піднятися сходами і сплатити 10 кун (близько 2 доларів).
Відвідання собору тим цікавіше, що про святу вам тут розкажуть драматичну легенду. Близько 300 року нашої ери юну християнку Єуфимію в Халке-донії піддали тортурам і кинули левам. Ті загризли її, але не з'їли. Брати у вірі зберегли тіло дівчини у саркофазі, який після приходу персів відправили до Константинополя. Але під час розгулу іконоборства гріб із мощами місцеві рибалки вивезли, щоб заховати в надійному місці. І ось близько 800 року саркофаг дивовижним чином прибило морем до берегів Ровіня. А напередодні свята Єуфимія явилась уві сні одному тутешньому юнакові. І саме йому з парою ненав-чених волів удалося витягти домовину на берег...
Прогулянка по Ровіню — це занурення в глибини часу. Місто саме ніби втілює історію. Ратуша, каплиця Святої Трійці, францисканський монастир (зараз у ньому готель), мистецька галерея в приміщенні колишньої тютюнової фабрики, краєзнавчий музей і галерея старовинних полотен у палаці Каліффі — ось основні визначні пам'ятки.
Стихія ж відтінює час. Море тут не грізне, а лагідне до прибульців. Щоправда, може бути й підступним — дуже вже легко піддатися його чарам і відчути непоборне бажання залишитись у прекрасному місті назавжди. Або хоча б час від часу навідуватись до нього, щоб розлука не так дошкуляла.
І людей, котрі «захворіли» на Ровінь, чимало. Це місто називають «чемпіоном Хорватії з туризму», маючи на увазі кількість і «якість» (тобто щедрість та культурну зацікавленість) іноземних гостей, їх вабить не лише історичне обличчя Ровіня, а й прекрасні пейзажі, винятково сприятливий для здоров'я клімат, дуже «купабельне» море й чудові готелі. Перші курорти в цих місцях засновані ще у XIX столітті. Початок їм поклала морська кліматична оздоровниця, названа на честь австрійської ерцгерцогині Марії-Те-резії, — там лікувалися діти австро-угорських, німецьких і навіть російських вельмож.
Підсилюють привабливість цього туристичного портрету й 22 острови поблизу міста, кожен із яких додає свій штрих у загальну картину краси і благоденства. Заповідні куточки зеленого раю посеред лазурово-блакитної Адріатики ваблять усім, що тільки здатний забажати турист: сучасними готелями, спортивними комплексами, розважальними центрами, дискотеками, казино... На острові Красному (див. на наступних сторінках)та Катари-ні відпочивальників чекають повний комфорт і вичерпний набір послуг сучасної туріндуст-рії — тож можна не полишати їх і насолоджуватись приморською ідилією. В околицях міста дуже приємно поблукати самому або в супроводі екскурсовода. Неодмінно радимо завітати на Золотий мис, де міститься один із найрозкішніших лісопарків на Адріатичному узбережжі. Тут безліч екзотичних рослин (постарайтеся отримати коментарі гіда), серед яких королем почувається справжній зелений раритет — гімалайський кедр. Поблизу міста вам залюбки покажуть пташиний заповідник, де мешкає понад 200 видів пернатих. Практикується специфічний вид туризму — спостереження за птахами з гідами відповідної кваліфікації. І нарешті, можна з'їздити до колоритного, повного старовинних пам'яток Ровіньського села — погуляти і покуштувати місцевої «супи» з білого вина (в усіх інших куточках Істрії 11 роблять лише з червоного).
А закортить іще більшого розмаїття — вирушайте до інших куточків чарівної та багатоликої Істрії. Наприклад, до найбільшого в регіоні міста — Пули, однієї з перлин Середземномор'я. Головна туристична принада її — величезний давньоримський амфітеатр, молодший брат Колізею. Плюс (загинайте пальці) руїни античного форуму та тріумфальної арки, візантійський мавзолей, середньовічні романські й готичні церкви, ратуша та венеційська фортеця. І все це — лише за годину їзди від Ровіня.
Сама по собі дорога в місто Пореч — уже неабияка цікавина, бо веде вище і вище в гори, повз фантастичної краси фіорди (і це далеко не Скандинавія!). А в самому пункті призначення гостей неодмінно поведуть до славнозвісної базиліки святого Євфразіуса з унікальною візантійською мозаїкою. Але містом можна блукати годинами: мало не кожен будинок тут — неоціненна історична пам'ятка.
Умаг, Опатія, Грожнян, Мотовун, Новиград... Країна компактна, і дістатися будь-якого із цих містечок можна швидко й просто. Але не лише ними славиться Істрія. Взяти, скажімо, Плітвиць-кі озера — край фантастичної краси і незвичайного природного «дизайну» з повитими плющем скелями, печерами та 92 абсолютно чарівними водоспадами й водоспадиками. Або архіпелаг Бріуні. На острові Великий Брі-ун на лоні дикої природи гуляють рідкісні тропічні тварини, побачити яких можна з вікна оригінального сафарі-поїзда. А на Малому Бріуні угніздилася величезна неприступна фортеця австро-угорських часів.
Але не дуже захоплюйтесь мандрами, бо ризикуєте збитися на спортивний темп і забути про головне — атмосферу Істрії та «рідного» Ровіня. Повертайтесь. Улітку в місті панує дивовижна веремія шоу, виставок, презентацій та морських регат. Найвідоміший з тутешніх фестивалів — «Ровіньські ночі». Протягом другого тижня серпня мистецька атмосфера вирує на літній виставці просто неба на вулиці Грісія.
При всьому цьому тут завжди можна знайти затишний куточок, де за чашечкою кави поринути в легкі роздуми про приємне проведення часу на березі лагідної стихії... |
