 |
Туніська Республіка знаходиться на самісінькій півночі Африканського континенту. її відокремлює від Європи (острів Сицилія) протока завширшки лише 120 кілометрів. Країна оточена з півночі Середземним морем (узбережжя протяжністю 1298 кілометрів), із заходу — Атласькими горами та з півдня — пустелею Сахара. На заході вона межує з Алжиром, а на південному сході — з Лівією.
Історія. Територія нинішнього Тунісу була заселена ще в добу палеоліту. У XII столітті до н. є. на ці землі прийшли фінікійці. 825 року до н. є. колоністи з міста Тіра заснували тут місто-дер-жаву Карфаген, яке у VII—IV століттях до н. є. набуло такої могутності, що підкорило значну частину узбережжя Середземного моря, частину островів і навіть південь Піренейського півострова. В результаті затяжних Пунічних війн І століття римляни дощенту зруйнували Карфаген, а країну зробили своєю провінцією. Пізніше на цій землі господарювали вандали, візантійці. З початку VIII століття вона увійшла до арабського халіфату, а згодом — Османської імперії. У1881-1956 роках країна була під французьким протекторатом. Із 20 березня 1956 року Туніс — незалежна держава.
Населення. В країні мешкає близько 10 мільйонів осіб. Із них 97 відсотків — араби, решта — бербери (корінне населення Північної Африки), французи, італійці, турки.
Віросповідання. Державна релігія — іслам. Близько 95 відсотків мешканців є мусульманами-сунітами, інші сповідують іудаїзм і християнство. В країні панує повна релігійна толерантність, повага до різних віросповідань, і на сторожі цього стоїть закон.
Мова. Майже всі тунісці знають французьку. Якщо ж ви володієте лише англійською чи німецькою, у великих містах не про падете. Зі знанням тільки російської чи української теж можна вижити, головне — не скупитися на жести та міміку.
Гроші. Голову ламати вам не доведеться: туніський динар приблизно дорівнює долару СІЛА. Обміняти валюту можна в банках, готелях, спеціальних пунктах, аеропорту... Де завгодно і без обмежень. Але увага: завозити і вивозити динари категорично заборонено. Щоб знову отримати долари за невитрачену місцеву валюту, треба пред'явити квитанцію попереднього обміну — не поспішайте викидати її у смітник.
Клімат. На всій території країни, за винятком пустелі, панує типовий середземноморський помірний клімат із середнюю температурою січня +10°С та липня — +26°С. На півдні значно спекотні-ше. Весна, літо й осінь на узбережжі — чудова пора, щоби поніжитися на сонці та поласувати екзотичними африканськими фруктами.
Кухня. Вона тут ближча до європейської, ніж до традиційної арабської, багатої на особливо гострі приправи. Найвідоміша і найулюбленіша страва тунісців — кус-кус: приготовлена на парі каша із м'ясом або рибою та з овочами. До цього неодмінно подається хариса — пюре з часнику. Будьте обережні: хариса — то полум'я! Існує і святковий, солодкий варіант кус-куса — месруф. У нього додають мигдаль, фісташки, родзинки та фініки. Цю страву вам запропонують у будь-якому ресторанчику. Дуже популярні наїдки з баранини: шорба — суп-лапша із м'ясом та овочами, куша — печена з овочами бараняча лопатка, таджине — печене з овочами та яйцями м'ясо, лубія — квасоля з бараниною. Та все ж до риби тунісці прихильніші, ніж до м'яса. Готують її переважно з помідорами й перцем. Особливу вишуканість рибним стравам надають хариса, шафран, коріандр, аніс і кориця. Обов'язково покуштуйте брик — млинці, начинені тунцем, овочами та яйцями. Цікавий і тажин — омлет із курятиною та перченою ковбаскою. Найвідоміший салат називається «мешуна» і готується з помідорів, перцю, тунця, цибулі, яєць, лимона та оливкової олії. На десерт вам завади запропонують пахлаву, тістечко з мигдалем і фісташками, цукровані горіхи, цукати, осиду (манку з яйцем і лісовими горіхами) й неодмінні фініки. Останні часто подають як окрему страву — і вони того варті! До спиртного в Тунісі ставлення значно спокійніше, ніж у багатьох інших країнах ісламу. Тут виробляють цілком пристойні ніжні вина, пропонують гостям буху (джин з інжиру) та славнозвісний лікер із фініків і трав «Гібарин». Традиційні напої, які тунісці споживають часто, багато та із задоволенням — чай із м'ятою й іншими травами, охолоджене пальмове молоко.
Сувеніри. Виготовлення виробів із золота і срібла — давнє ремесло тунісців, у якому вони досягли неабияких успіхів. Проба металу засвідчується маркуванням на товарі. Ціни — відносно невисокі. Так само чудово виглядають вироби з міді, кераміки і дутого скла. Не пошкодуєте, якщо купите чай із запахом герані чи мед із квіток кактуса. Коли ж придбаєте килим, матимете втіху все життя!
Чим мандрувати. Авто можна винайняти просто в аеропорту, прокатній агенції чи готелі. Можна скористатись «жовтим таксі» у межах міста чи «великим» — на далекі відстані. Є й «маршрутки», в яких ціна проїзду договірна. До ваших послуг також автобуси, поїзди та літаки. Придбати карти доріг масштабу 1:800000 чи ще детальніші — не проблема.
Про небезпеку. Авторитетно заявляємо: жодних змій, малярійних комарів, летючих тарганів і небезпечних риб у Тунісі ви не знайдете. І все ж! Ліпше не купуйте фруктів на пляжі: вони там дорогі й навряд чи добре миті. Що ж до хуліганського племені, то будьте спокійні: ви в одній з найбезпечніших і найспо-кійніших арабських країн. Гуляйте собі на втіху і вдень, і вночі, уважно дослухаючись, що вам розповідають камені...
Щира подяка туристичній агенції «Опе 2 Gо» за чудову мандрівку в Туніс. |
