Головна пригода літа

Та розповідати про «Сигет» мовою цифр — безглузда справа, оскільки завітати на фестиваль треба не через ту величезну кількість світових зірок, котрі там виступають... Одначе про все по черзі.

Підготовка

Це саме той пункт нашої програми, навпроти якого можна впевнено ставити прочерк. Забуто було абсолютно все. Річ у тім, що посольство Угорщини в Україні, дізнавшись, що ми їдемо на «Сигет», продемонструвало такі дива оперативності в оформленні візи, що на збори у нас було рівно 18 хвилин.

В арсеналі трьох київських журналістів (двоє з яких залишили вдома трьох дітей і купу справ) був намет, один спальний мішок, дві зубні щітки, три напівпорожні гаманці й сповнені щастя серця — ми їдемо на «Сигет»!

Атмосфера

Коли перейшли заповітний міст до острова, мені несподівано дався взнаки страх перед натовпом, «зароблений» під час масових гулянь на рідному Хрещатику. На жаль, свята такого масштабу в наших співвітчизників часто перетворюються на банальну п'яну бійку. Яким же було здивування, коли буквально за кілька хвилин нас накрило такою теплою хвилею любові, майже «хіпового» єднання, свободи і братерства, що стало зрозуміло: тут не потрібні ані паркани, ані огорожі, ані поліція. Воістину, фестиваль супердемократич-ний і мультинаціональний. Тут раді кожному.

З корабля на бал

Перший же день зустрів нас неповторним концертом сенегальця Youssou N'Dour — єдиного африканського музиканта, чия популярність досягла рівня світових поп-зірок. Від традиційних барабанів, перкусії, електроніки, струнних партій, шаленого ритму, неперевер-шеного вокалу завмирало навколо все: винахідливість і зіграність музикантів була справді дивовижною. Австралійська героїня серіалу «Сусіди» Наталі Імбрулія показала по-хорошому такий жорсткий драйв, що ми мимоволі подумали, чому ж це у нас вона — «попса», а «Грін Грей» — рок?.. Автори легендарного саундтреку до фільму «Trainspoiting» — гурт «ііпсієгууогісі» — одразу ж вступили важкою артилерією: лазерами, трансом і щільним ритмом. А всесвітньо відомі металісти «Accept» і «Underworld» укотре довели, що в порохівницях цих бравих хеві-команд пороху вистачить іще не на один десяток років. Легендарна група Боба Марлі «Wailers» нічим свіженьким не порадувала і, як і ЗО років тому, все ще «вбивала шерифа», однак ямайські шамани просто-таки заколихали всіх присутніх ритмом старого доброго регі. Одне слово, хоч би яку музику ви любили — рок, поп, джаз, класику, тріп-хоп чи етно, хай чому б віддавали перевагу — багатотисячним майданам, камерним концертам чи веселим застіллям — на Сигеті знайдете все і навіть трішечки більше.

Зірки

Отже, цього року угорський «Острів» відвідали такі всесвітньо відомі виконавці, кожному з яких я із задоволенням присвятила б окрему розповідь:

«Morcheeba», Nick Cave, «Faithless», Sean Paul, «Basement Jaxx», «Korn», Franz Ferdinand, Skinny Puppy, Roots Manuva, «The Hives», «Good Charlotte», Yann Tiersen, Paul Van Dyk, Baaba Maal, Zap Mama, «Oi Va Voi», «Khaled», «Tur-bonegro», «Zagar», «Saxon», «69 Eyes», «Enth-rax», «The Wailers», «Ash», «Afro Celt Sound Sys-tem», «La Ruda» та багато інших.

Розчарування «Сигета - 2005»

Не просто розчаруванням — болем став виступ легенди хард-року — групи «Коrn». Болем за всіх фанів, котрі у футболках з іменами своїх американських кумирів із самого ранку смажилися під сонцем, займаючи омріяні місця під сценою. Спочатку «зірки» відмінили прес-конференцію, потім майже на годину затримали виступ, потім мляво (навіть не привітавшись) почали концерт. Мляво продовжили (10-хвилинні паузи між піснями) і мляво закінчили.

Розгублена публіка чекала, що ось-ось нарешті почнеться, ревне, вибухне, виплесне, захопить і понесе, але... «Зірки» пішли. Навіть не попрощавшись. Слово честі, вперше, розповідаючи про «Когп», слово «зірки» пишу в лапках.

Найбільша проблема

Ви навіть уявити собі не можете, які страждання переживає меломан, котрий не може бути одночасно на всіх (чи хоча б на найбільших) сценах фестивалю. Адже в один і той же день, в один і той же час, просто на різних майданчиках, іноді виступали т-а-а-кі артисти, що ми перетворювалися на групу вертлявих Фігаро, які були і тут, і там, і он там, і ще в десятку місць. Так, ноги іноді гули, долоні боліли, а голос і геть зникав, ми практично не спали і навіть трохи схудли, зате, коли повернулися додому, всім нашим друзям стало ясно: це драйв!!!

Атракціони

Більшість розваг на фестивалі безкоштовні. Весь острів можна умовно поді- лити на тематичні «квартали»: ремесла, спорт, езотерика, арт. Водний футбол, басейн, спортмайданчики, бенджі-джам-пінг, лабіринт — як встигнути всюди? Окремо хочу згадати «Люмінаріум» (який угорською чомусь називається «Амозо-зо») — атракціон, вигаданий німецьким архітектором: величезний надутий багаторівневий шароподібний лабіринт, підсвічений усіма можливими кольорами й не схожий геть ні на що. Найкраще змалював його сам автор: «Тут можна почути колір і побачити музику». Тож хочеш — співай, хочеш — гуляй, хочеш — пий, хочеш — танцюй, спілкуйся, ліпи з глини, плавай, валяйся в гамаку, плети кіски в «африканському кварталі», слухай лекції. Головне, не забудь про концерти.

Скільки це коштує, або Що робити людям зі «співучими» фінансами Для початку потрібно не боятися цієї ситуації, оскільки єдина річ, якої треба боятися в житті, це власний страх. Не зайвим буде навчитися жартувати над труднощами і швидше витрачати гроші, поки вони не закінчилися.

На фестиваль продаються два види «аусвайсів»: квитки на кожен день і тижневий абонемент. Перші коштують 5000 форинтів, тобто 20 євро, а другий — 100 євро (економія очевидна). Іжа на фестивалі коштує немало, і всю свою невелику суму ми навіть не пропили — проїли. Моя вегетаріанська душа раділа кефіру (зрозуміло, він недорогий) і овочам, які за ціною не відрізняються від «рідних» українських. Мої друзі уминали хот-доги (5 гривень в еквіваленті), а інколи тішили себе ресторанами (ціни, як і скрізь на планеті).

Шкодували ми навіть не про забуті теплі речі, а про консерви, чай і все їстівне, що продається в пакетиках

Не можу не згадати добрих друзів усіх туристів — крішнаїтів, котрі щедро пригощали всіх «бідолах» своєю справді смачною і здоровою їжею. Помножте це на бажання всіх присутніх вам допомогти і отримаєте висновок: на «Сигеті» ви не пропадете ніколи!

Побут

Кажуть, до наступного фестивалю організатори починають готуватись одразу ж після попереднього. Результат перевищує всі очікування: супермаркети, ресторани, кафе, пункти обміну валют, телефони, туалети, душі — все в наявності й у великій кількості.

Замість епілогу

День удень з голови не йшла пісенька із мого улюбленого мульта: «Кушать мороженое одному не вкусно ни мне, ни тебе — никому!». На жаль, навіть найсучасніші відеокамери та фотоапарати ніколи не зможуть передати і сотої частини всього побаченого й пережитого на Головній Пригоді Літа. Я дуже рада, що у мене є цілий рік для того, щоб знайти слова, достукатися до сердець і зібрати наступного літа на «Сигеті» всіх своїх друзів. Нам, українцям, найближчим сусідам Угорщини, не поїхати на ТАКИЙ фестиваль — просто гріх. Відривайтеся, панове, від ваших моніторів і звітів. Треба побити новий рекорд за кількістю глядачів, заплатити «Сигету» най-відданішою любов'ю, на яку здатне серце меломана!

Доставка тіл

• Найдорожчим засобом пересування залишається авіапереліт (Київ - Будапешт: від 190$ ).
• Майже удвічі дешевше коштує квиток на поїзд - близької 100$.
• Але якщо вас не лякає дорога з трьома пересадками і пригод ви не боїтеся, нагородою буде майже смішна ціна - 35-40$. Для цього вам треба доїхати до Чопа, купити квиток до прикордонного угорського містечка Захонь, а звідти - пряма дорога на Будапешт (Чоп - Будапешт без пересадки в Захоні обійдеться дорожче). Панки хой!