Чехія. Міцний горішок

Принаймні так радять у відомій чеській туристичній компанії «Ясон Тревел» та її представництві в Україні. Тільки з Карлови-Вари тут пропонують зо два десятки надзвичайно цікавих і добре «відкатаних» екскурсій, половина з яких мають на меті відвідання величних і неповторних замків. Запрошують і до Маріанське-Лазне, Франтиш-кове-Лазне та інших водолікувальних курортів, і на старовинне виробництво всесвітньо відомого чеського скла — Мозер, і на завод не менш знаного у світі пльзенського пива, і звичайно, до Златої Праги!.. Відкриттів у країні більше ніж досить. Та з чогось же треба почати. Нумо відкривати Локет.

Дивно це чи ні, але нинішнє однойменне містечко, яке мальовничо розкинулось під замковими стінами, на березі річки Огрже, виникло значно пізніше за саму твердиню. За свідченнями середньовічних літописів, останню заснували не пізніше XI століття як прикордонний форпост. А ось про те, що під укріпленням виник «град», мовиться у письмовій згадці аж 1230 року. Тобто замок був просто дворянським гніздом, захищеним неприступними мурами від усього світу, а найперше — від місцевих селян, які звозили сюди феодальні податки.

Така віддалена й недосяжна споруда — зручний сховок для опальних вельмож, а значить — ідеальна сцена для розгортання середньовічних драм із таємницями та жорстокостями. Наприклад, Локет не раз ставав прихистком для осіб королівської крові, а одного разу — навіть для трирічного принца Карла, якого за батьковим наказом забрали від матері й тримали у замку два місяці. Та очевидно, не так уже й погано велося юному принцу на зеленому привіллі, раз він, уже як повноправний володар країни, повернувся сюди в дорослому віці. Прославлений король та імператор Священної Римської імперії Карл IV зробив із Локета щось на зразок мисливської резиденції, бо дуже полюбляв полювати в околишніх прегарних лісах. У зв'язку із цим (і саме завдяки Локету) з'явився й донині відомий по всіх-усюдах курорт Карлови-Вари. Відкрив чудодійні властивості тутешніх джерел не хто інший як Карл IV.

Легенда оповідає, що переслідував король прекрасного оленя, поранив його, і вже майже наздогнав, аж тут знесилена тварина скочила зі скелі в глибоку ущелину, на дні якої шумів потік. Ні, олень не зцілився — карловарська легенда все-таки досить реалістична. Просто він мимоволі привів короля до цілющого джерела з гарячою мінеральною водою, після чого в цих диких краях настала ера оздоровлення. Якраз у ті часи Локет визнавався найукріпленішим замком Європи, і ця репутація тягнулася за ним аж до XVIII століття. Його мури й башти — міцні, спланований він дуже вдало і розташований у надзвичайно зручному для оборони крутому пагорбі. П'ять століть гордий замок був центром цілого краю, який так і називався — Локет-ський. У часи гуситських війн місто лишилося вірним королю Зигмунду, повстанці не раз намагалися ним заволодіти, але марно. Близько лікоть (або Локет), та не вкусиш...

Згодом споруда не раз перебудовувалась, у ній з'являлися нові башти, а на стінах — доволі гарні фрески та інші оздоби. Власне, замок тим і відрізняється від фортеці, що він служить ще й для житла. А яке ж це помешкання аристократів — без вишуканих прикрас?

Місто й замок занепали після Тридцятилітньої війни, а 1725 року тут розгулялася небачена пожежа, яка мало що залишила від поселення. Через деякий час Локет знову набув статусу крайового міста, проте колишньої слави й величі так і не повернув. Що ж до замку, то він потроху підупадав, оскільки у середині XIX століття в його стінах розташували в'язницю. Втім, її стіни були такими ж неприступними для втікачів, як і свого часу — для ворогів корони.

Тюрма протрималася не багато не мало — ціле століття, аж до 1948-го. Але похмурий спадок тих років відходить у тінь, порівняно з надбанням прекрасного. Річ у тім, що в XIX столітті тут процвітало виробництво порцеляни, причому чудовий білосніжний посуд із Локета високо цінувався в усій Австро-Угорщині, до якої тоді входила Чехія.

Порцеляновий завод належав братам Гайдингерам, із якими товаришував такий відомий прихильник карло-варської водиці та околишніх красот, як Йоган Гете. Приїздив він і до Локета, де мав останнє побачення зі своїм запізнілим коханням — юною Ульрікою. Про романтичне минуле Локета нині нагадують кафе і ресторанчики, названі на честь закоханого поета. А порцелянові шедеври демонструє досить багатий і презентабельний музей відповідної тематики — він відкритий 1907 року і нині приймає туристів цілий рік.

Є тут і ще одна постійна експозиція, але вже зовсім іншого характеру — виставка привидів. І то не просто результат асоціацій із «похмурим середньовіччям». Серед численних легенд про Локет є й одна цілком «у стилі», тільки пов'язана не з інквізицією чи гуситськими війнами, а скоріше, з... дитячими страхами. У місті з давніх-давен розповідають про такого собі Штракакерля — лихого гнома, який нібито колись мешкав у замку. Його зображували з великою щіткою в одній руці та зі здоровенною книгою — в іншій. Капосний недомірок шкріб щіткою волосся дітям, які не хотіли розчісуватись, а книгою бив їх по голові, у вільний же час плутав коням гриви і взагалі всіляко шкодив усім, кому міг. Незважаючи на певну інфантильність цих історичних чуток, у локетського «бабая» довго вірили й дорослі. Існувала навіть його кам яна статуя, та коли замок перетворили на в'язницю, її знищили. І вчинили необачно — була б іще одна «страшилка» для злочинців. А деякі тутешні бабці кажуть, що кудлатого карлика бачили в цих місцях іще на початку XX століття. Що ж, на неслухняних дітей це спрацьовує. І на дорослих приїжджих: середньовічна аура, знаєте...

Втім, зараз тут переважає дещо інша атмосфера — казкової природної краси, заворожливої старовини та феєричних мистецьких дійств. Улітку в замку відбувається чимало культурних подій, головна з яких — «Локетське літо». Під час фестивалю екскурсійний об'єкт знову перетворюється на «королівську резиденцію», а місто — на арену середньовічних карнавалів та інших забав. Із «Літньої сцени» просто неба лунають найкращі оперні голоси та симфонічна музика. А ось уже кілька років на Коловратській скелі влаштовуються нічні гуляння з феєрверками.

Мирні вибухи мало чим нагадують про грізне минуле суворих мурів. «Міцний горішок» давно розлущений засобами гостинності.

Любителям «горішків»

• Знаходиться мальовничий королівський град Локет в околицях Карлови-Вари. Це одне з най-популярніших місць серед гостей курорту, і до нього здійснюються 4-годинні групові екскурсії.
• У замку є грановита башта (XI-XII ст.), приміщення бургграфства, південного гетьманства, гарний палац та найменша у Чехії каплиця (3,6 м). До уваги відвідувачів - оглядова вежа й дивовижної краси панорами краю, романська ротонда, суворі тюремні камери та постійна виставка привидів. Пропонується ознайомитись із Міським музеєм - експозиціями на теми історичної порцеляни, чеської історії, місцевих археологічних знахідок та розбудови замку.
• В самому місті Локет не проминіть костелу святого Вацлава, барокової ратуші, «чумної колони», середньовічної площі з будинками.