|
|
|
|
 |
 |
|
|
|
 |
|
|
|
29.12.2006 -
Свято в родині Лева
|
|
Рiк народження мiста — дата умовна, адже її в Українi, за традицiєю iсторичної науки, визначають за першою письмовою згадкою. Тобто населений пункт на момент його фiксацiї вже має бути достатньо «дорослим», аби його помiтили свої та чужi лiтописцi. А ось День мiста визначити простiше: за Радянського Союзу прив’язувалися до дати звiльнення вiд нiмецько-фашистських загарбникiв, тепер — до дня святого патрона-покровителя. Для Львова це Юрiй (Георгiй) Змiєборець, отож його «iменини» — у травнi. Але хоч як старалися мiськi комунальники, завершити розпочату пiвроку тому реконструкцiю площi Ринок i сусiднiх вуличок до травня все-таки не вдалося. До кiнця вересня теж устигли не все, але реклама вiдрiзала шляхи до вiдступу — їхати на ювiлей найкреативнiшого українського мiста зiбралося пiвкраїни.
День мiста у Львовi — не просто привiд для святкового променаду, це — публiчне перегортання чергової сторiнки у фолiантi його майже тисячолiтньої iсторiї. Тому органiзатори з року в рiк намагаються зробити це свято якомога ефектнiшим. Тим бiльше вони старалися цього року, адже «кругла» дата — 750-лiття! Вже о десятiй ранку Старе мiсто почало згадувати, що за часiв Ренесансу воно було «малим Вавiлоном», а за словами одного з лiтописцiв — мiстом «ста язици i народiв». Вже за кiлька годин струмочки цiкавих перетворилися на рiчки. Снiдали з гуртом «Мертвий пiвень», спостерiгали за артистичними вправами ковалiв i львiвських козакiв — членiв вiдомого на всю Україну товариства «Кiш», роздивлялися сувенiри в Мiстечку майстрiв… А в обiд на Площi Ринок уже доводилося штовхатись, наче у транспортi в годину пiк. Традицiйно було повно пива та джазу.
На жаль, лицарiв iз їхнiми турнiрами перемiстили досить далеко вiд центру — до музею народної архiтектури та побуту «Шевченкiвський гай». Може, змагатися за честь прекрасних дам там було i зручнiше, але в центрi однозначно бракувало колоритних постатей в обладунках. Щоправда, любителi фотографуватися з костюмованими героями мали сатисфакцiю вiд режисера свята — Сергiя Проскурнi. Вiн перевдягнув акторiв львiвських театрiв у мiськi костюми ХIХ столiття i випустив гуляти, або, як кажуть правдивi галичани, «шпацiрувати» мiстом. Дами в пишно прикрашених капелюшках i чоловiки в цилiндрах цiлком органiчно вписалися в автентичнi архiтектурнi декорацiї центральних вулиць. Принадного колориту додали вуличнi виступи учасникiв Мiжнародного театрального фестивалю «Золотий лев», який вiдбувався у мiстi паралельно з ювiлеєм.
Але всi забави стали лише прелюдiєю до небаченого в Українi дiйства — свiтлового шоу Герта Гофа. Мiсця на балконах будинкiв проспекту Свободи «забивали» вже за мiсяць, а на майданчику перед Оперою — вiд ранку. Корсет середньовiчної урбанiстики виявився затiсним для сучасних атракцiй. За двi години до шоу в центр уже годi було пробитися, тут зiбралося понад 10 тисяч людей, а порядок забезпечувало бiльше тисячi мiлiцiянтiв. Отож лише найзатятiшi львiв’яни i гостi, якi заради цього й приїхали до «мiста Лева», ще за десять хвилин до початку продовжували втискатися всiма вуличками, що хоч якось могли довести до центру, або намагалися видертися на все, звiдки теоретично можна було центр побачити, по гору Високий Замок включно.
Безумовно, шоу було того варте. Такою славнозвiсну львiвську Оперу ще нiхто не бачив. Її вишукана архiтектура набула конструктивно нового образу в коронi лазерних променiв. На превеликий жаль, через якiсь технiчнi нестиковки не вдалася головна «родзинка» шоу — свiтлова проекцiя театру так i не пiднялася в повiтря. Але двадцять хвилин свiтломузики в тандемi зi львiвською архiтектурою компенсували невдачу. Тим бiльше, що попереду була ще цiла нiч забав i вражень: святковi концерти популярних гуртiв, фольк-джазовий фестиваль «Флюгери Львова», щемливо-ностальгiйний проект «Свiтло i сповiдь» Тараса Чубая, «Фортепiанний концерт №3 Юрiя Iздрика»...
Треба вiддати належне органiзаторам — на ранок мiсто було чистим i готовим до нової порцiї вражень вiд «львiвського ювiлейного торта». На городян i незлiченних гостей чекали Мiжнародний фестиваль ретро-автомобiлiв (до речi, з тортом на честь дня народження «горбатого» «Запорожця»), вуличний фестиваль фiльмiв «кiноЛЕВ», симпозiум монументальної скульптури, лiтературно-мистецький фестиваль «наЛIТ», конкурс стародавнього одягу та обладункiв, свято меду, фестиваль ретро-пiснi, вiдкриття Музею скла, показовi виступи бойових мистецтв, численнi виставки... Останнi акорди свята виспiвав усесвiтньо вiдомий композитор i музикант Горан Брегович, чий концерт зiбрав майже стiльки ж шанувальникiв, як i свiтлове шоу!
Хай там що, а рекламна акцiя Львова як української «туристичної Мекки» вдалася за повною програмою. Всi, хто потрапив до мiста вперше, зрозумiли, що по бачили лише саму верхiвку його грандiозного iсторико-культурного айсберго. Тi, хто вже бував тут ранiше, посмакували нетрадицiйними нюансами. Львiв’яни ж мали нагоду заново оцiнити туристичний потенцiал своєї «золотої жили» i помiркувати над тим, аби поставити виробництво ексклюзивних iсторично-мистецьких вражень на потiк. Адже ювiлей мiста довiв: «Ми дуже прагнемо видовищ!».
|
|
|
Просмотреть все статьи |
|
|
|
|
|
|
|
|
