 |
Багато людей на планеті мріє про можливість утекти від постійного шуму і метушні, хоч на короткий період усамітнитися, побути наодинці з дикою природою. Саме для них кубинці й збудували кілька туристичних комплексів на безлюдних і диких, але просто чарівних островах Кайо-Коко і Кайо-Пльєрмо. Запросили вони й нашу групу усамітнитися там.
Кайо-Коко — головний острів архіпелагу Камагуей. Знаходиться він в Атлантичному океані, за 830 кілометрів од Гавани і за 400 — від Багамських островів. Хоча острів і четвертий за розмірами в країні, завдовжки сягає лише 37 кілометрів. Але — з них 21 кілометр займає вишуканий пляж не просто білого, а білосніжного пісочку! Оточують казковий берег яскрава бірюза надзвичайно чистої та теплої води, густі тропічні зарості й стрункі пальми. Тут люди ніби не плавають у морі, а розчиняються в ньому. Саме на Кайо-Коко я постійно відчував потребу під шурхіт хвиль почитати Гріна і Хемінгуея...
А довжина острова Кайо-Гільєрмо ще менша — 13 кілометрів, із яких 5 становить такий самий пляж, як і на Коко.
Два клаптики суходолу знаходяться поруч і сполучені між собою мостом. У свою чергу, від Кайо-Коко до «великої землі» через Собачу затоку прокладена 27-кілометрова насипна дорога. Вона збудована зовсім недавно і ненав'язливо вписана у довкілля.
Королівські Сади, як іще називають ці острови, цінні не лише своїми чудовими пляжами та фантастичними кораловими рифами, а й добре збереженим природним середовищем. Плюс безліччю пернатих (їх тут понад 200 видів). Навіть сама назва острова Коко перекладається як «ібіс». Цих білосніжних птахів зустрічаєш тут на кожному кроці. І все ж найбільше враження справляє навала фламінго, яких на острові близько ЗО тисяч. Якось перед заходом сонця я пізнав рідкісну насолоду, коли побачив велику зграю тих рожевих красенів, яка здійнялася високо в небо над дзеркальною поверхнею моря і пляжем «Фламінго».
Із безтурботністю пташок Божих проводять дні туристи. Сервіс в острівних готелях — бездоганний. Вони працюють за системою «all-inclusive». У вартість і справді включено все: їжа, спиртні напої, спортивні забави... На островах є ресторани, дискотеки, бари, ба навіть цирк і парк розваг — аналог «Диснейленду». Якщо бажаєте оглянути довкілля, до ваших послуг моторолери, велосипеди і коні. Особисто я мандрував островами на вело. Виявилося, тут легко їздити не тільки ґрунтовими дорогами, на яких майже не зустрічаєш машин, а й по пляжу.
Одного разу я дістався найвіддаленішого куточка. За цілий день не зустрів жодної людини. Місце, де зупинився, здавалось абсолютно диким. Нафотографувавшись краєвидів, я зовсім роздягнувся, ліг на березі перепочити і позасмагати. Заплющив очі й заснув. Прокинувся, коли почув людський гомін. Відкрив очі й завмер. Переді мною — четверо вершників: двоє дівчат і двоє хлопців. Зіскочивши з коня, один із них французькою мовою сказав: «Привіт! Це чудова ідея!!!» І почав скидати штани. За хвилину всі четверо лежали біля мене в чому мама народила. З'ясувалося, це студенти із французького міста Тулуза. Нудистського досвіду я не мав і відчував певний дискомфорт. Тож мило поспілкувавшись, швидко вдягнувся і зник у нетрях острова. Шкодую, що не сфотографувався зі студентами на згадку. А може, воно й на краще |
