|
|
|
|
 |
 |
|
|
|
 |
|
|
|
29.12.2006 -
Льодовик льодовиків
|
|
Мер-де-Гляс важко змалювати сухими цифрами. Бо з кожної при ближчому розглядi щось крапає, струменить i жебонить. Особливо влiтку. Бо льодовик вiдступає: щовесни — на половину корпусу «Титанiка». Але поки що крижинка нiвроку: приблизно 2 на 7 кiлометрiв при середнiй товщинi 200 метрiв. I знаходиться вся ця краса на висотi вiд 2 до 3 тисяч метрiв над рiвнем того теплого моря, iз яким прагне возз’єднатися Мер-де-Гляс.
До 1820 року король льодовикiв чудово проглядався iз гiрськолижного курорту Шамонi, тож ним особливо i не цiкавилися. А тепер охочi поближче запiзнатися iз цим дивом природи мають добряче набити ноги, перш нiж виткими стежками дiстануться його холодних язикiв.
Втiм, можна й пiд’їхати — високогiрною рейковою дорогою iз зубчастою передачею, тобто фунiкулером. «Паротяг» неквапливий, тож машинiст устигає дорогою обсмоктати не один чупа-чупс. Якби не остання деталь, цiлком можна уявити, що ви не в ХХI, а як мiнiмум у ХIХ столiттi. За вiкном пропливають ялини, тунелi й паралелi — i ось воно, Крижане Море. До речi, цю назву придумав англiєць Вiльям Вiндхем iз товаришами, котрi 1741 року першi ступили на «штормову» поверхню льодовика iз застиглими крижаними гребенями.
I все ж головна «родзинка» Мер-де-Гляс — не на поверхнi, а в мерехтливих глибинах твердого агрегатного стану Н2О. Ось уже понад пiвстолiття в серцi Крижаного Моря дiловi шамонiари щороку вирубують печеру-шале, обставляють її такими ж крижаними меблями i заселяють манекенами, вбраними у стародавнi строї. Тут-таки експонуються абсолютно автентичнi лижi, санчата та сноуборди, котрими користувалися мiсцевi неандертальцi. Слiд сказати, що кроманьйонцi, тобто туристи, просто юрбами сунуть на таке видовище, не шкодуючи своїх кревних 4 євро за квиток. I правильно, адже настане весна й чергова крижана печера зi своїми мешканцями зникне у веселому розмаї. Щоправда, розтане не все. Чекати бiля Крижаного Моря зимової негоди залишаться винахiдливий дiдусь iз печальним сенбернаром, котрого взимку бiля печери дозволяється фотографувати лише за грубi грошi, а навеснi — за просто так. I котрий — певна рiч, випадково — носить обвислi вуха точнiсiнько так, як котрийсь iз Людовiкiв носив перуку.
|
|
|
Просмотреть все статьи |
|
|
|
|
|
|
|
|
