|
|
|
|
 |
 |
|
|
|
 |
|
|
|
29.12.2006 -
З усіх-усюд
|
|
Грустное, душераздирающее зрелище...»
... Являв собою власник вiдомого єгипетського зоопарку «Лев’яче село», коли довiдався про генiальну аферу, гiдну пензля Остапа Бендера. Ба навiть iще досконалiшу. Адже невiдомi «митцi» так добре розмалювали кiльканадцятеро сумирних вiслюкiв, що тi «на ура» (i за добрi грошi) пройшли за дiтей лейтенанта Ш...., тобто, даруйте, за дiтей саван — норовливих зебр.
А планувалося, що тварини стануть окрасою закладу, розташованого бiля магiстралi Каїр — Александрiя. Одначе несподiвана i зовсiм не характерна для даної мiсцевостi злива змила не лише красивi смужки, а заразом i надiї на надприбутки... Втiм, однiєю окрасою у звiринцi все-таки побiльшало. Маємо на увазi вуха директора.
З Риги nach Volga
Колись давно славетний композитор Даргомижський створив жартiвливу симфонiчну мiнiатюру «С Волги nach Riga». Очевидно, його вразив контраст мiж європейською столицею та поволзькою глибинкою. Але, певно, i вiн не уявляв, що через якiсь пiвтора столiття цей контраст стане ще разючiшим.
Зокрема, вiднедавна латвiйською столицею бiгає трамвай, бiльше схожий на затишну квартиру з вiтальнею, кухнею i навiть... iз душем. Наявнi в салонi й м’якi шкiрянi дивани та крiсла, а також двоспальнi лiжка, телевiзори i книжковi стелажi. Трамвай перевозить пасажирiв за звичайним мiським маршрутом i має на метi переконати гостей та мiсцевих у неухильному зростаннi добробуту населення. I першi результати такої пропаганди вже є.
Вiдомий оперний спiвак iз берегiв Волги, котрий прославився виконанням партiї мельника в оперi того ж Даргомижського «Русалонька», пiсля «чаювання» в цьому незвичайному транспортному засобi був так вражений, що замiсть славетної трагiчної фрази «Який я мельник — я ворон...» ненароком проспiвав щось зовсiм несерйозне: «Який я мельник — я чайник...».
Адже по його рiдному мiстечку народ i досi катається переважно на танках i пiдводах...
Ельфи, ховайсь!
У центрi Лондона з’явилася незвичайна квiтка-оаза. Точнiше, дванадцятиметрова динамiчна скульптура у виглядi квiтки, в якiй дiє власна екосистема. Автори цього дива мали на увазi створення прихистку для городян, котрi прагнуть хоч на мить заховатися вiд шуму та смогу. Рiч у тiм, що мiж пелюстками захованi спецiальнi ковпаки, куди можна застромити голову, аби подихати свiжим повiтрям i послухати пташине щебетання. Крiм того, цi ж пелюстки обладнанi сонячними батареями та резервуарами для дощової води, якою поливається невеличкий садок бiля пiднiжжя скульптури.
Щоранку квiтка розкривається назустрiч сонцю, а увечерi знову мiцно стуляє пелюстки. Але жодного тобi травматичного випадку серед мiсцевих ельфiв!
«Стрiляйте, це не боляче»
Славнозвiсний британський замок «Уорик» запрошує всiх прихильникiв паранормальних явищ на полювання. У ролi «дичини» виступають бiдолашнi привиди, котрим не дають спокою з дев’ятої вечора до п’ятої ранку. Вiдвiдувачiв супроводжують єгерi, чи то пак, гiди, котрi й видають охочим «зброю та набої» — спецiальнi прилади для виявлення потойбiчних мешканцiв.
«Мисливцi» ринуть потоком, причому не самi, а iз «мисливськими» собаками. Адже «Уорик» прославлений не лише завдяки духовi одного з володарiв замку, вбитого слугами, а й «проклятого» пса, котрий вештається по кiмнатах услiд за господарем.
Хай там як, але лiцензiя на «вiдстрiл» iрреальних об’єктiв коштує цiлком «реально»: 68 фунтiв стерлiнгiв.
День народження пана О. Р. Гутана
Iменини одного вiдомого пражанина — улюбленця публiки — вiдзначались у найкращих традицiях Парижа й Лондо’на. Ананаси в шампанському, розкiшнi туалети, рiзномовне велелюддя тощо створили розкуту атмосферу свята без кордонiв. Сам iменинник, котрому виповнилося тридцять п’ять, радо приймав вiтання й подарунки, вiддаючи перевагу екзотичним фруктам. Одначе гостей виявилося так багато, що їм довелося купувати досить недешевi запрошення. I все ж для декого органiзатори зробили винятки. Особи чоловiчої статi, схожi на ювiляра, пропускалися на свято безкоштовно. Ось так i сталося, що у примiщеннi панував рудий колiр: усе заполонили рудi вуса, рудi бороди та рудi шевелюри. А сам винуватець свята цiлком фiлософiчно чухав рудi волохатi груди. Очевидно, в такий спосiб поважний орангутан на прiзвисько Камю запрошував частiше вiдвiдувати прекрасний Празький зоопарк.
Гамiвнi плавки для Монте-Хвiсто
Населення Бретонського узбережжя Францiї вiднедавна тероризує дельфiн-хулiган, котрий перевертає човни, рве сiтi, а нещодавно атакував рибальський катер i навiть скинув одного з промисловикiв у воду. Лише за один тиждень вiн завдає збиткiв на пiвтори-двi тисячi євро. Вченi вважають, що бешкетника кiлька рокiв тому скривдили родичi, а тепер вiн мститься усiм поспiль не згiрше за вiкопомного графа Монте-Крiсто.
Але попри все, цей антигерой має серед туристiв великий успiх, не заперечуючи проти спроб погратися i навiть попiрнати з ним. Ось тiльки хвiст у цього дельфiна дуже слизький...
I все ж, здається, вгамувати хулiгана можна. Нещодавно бiля берегiв Флориди впiймали iншого дельфiна, який поводився навдивовижу чемно, плавав непоспiхом i навiть не бився з акулами. А ще — на ньому красувалися моднi чоловiчi плавки. Саме вони й стишували його манери, перетискаючи нiжну шкiру та обмежуючи рухливiсть.
Може, й деякi люди стають злочинцями через надто широкi штани?
Вiд топлесу до поплесу
Останнiм часом пляжi Туреччини стають свiдками нового явища — жiнок у купальниках, що прикривають тiло вiд шиї до п’ят. (Iсламський варiант бiкiнi являє собою суцiльний костюм та накидку, одягнену на маленьку шапочку). I таких скромниць стає дедалi бiльше. Це викликало занепокоєння не лише в еротично стурбованих хлопчикiв iз готельної обслуги, а й серед державних службовцiв. Адже за конституцiєю Туреччина — свiтська держава i, скажiмо, носiння хiджабiв у навчальних та державних закладах там суворо заборонено. А чим пляж не навчальний заклад для згаданих хлопчикiв? Та й не лише для них... Ось i трапляються парадоксальнi ситуацiї, коли охоронцi порядку видворяють пристойно одягнену мусульманку iз пляжу, де свiтять сiдницями безсоромнi європейки. Навчання, як то кажуть, — свiтло...
Мiлки-терористки
Швейцарська федерацiя пiшохiдного туризму попередила, що мiсцевi корови — вкрай небезпечнi розбишаки. Ну зовсiм не такi бузковi й сумирнi, як у вiдомiй рекламi. Вiдтак туристам в Альпах не рекомендується наближатися до корiв i зазирати їм у вiчi. Тим паче, не можна торкатися до рогатих розбiйниць i замахуватися на них дрючками.
Але виннi в такому станi речей не корови, а люди, якi впродовж довгого часу схиляли їх до неблаговидної поведiнки. Наприклад, у кантонi Вале протягом останнiх ста рокiв влаштовуються коров’ячi бої аж на дванадцять турiв, у результатi чого визначається так звана «Королева альпiйських лук». Пiд час боротьби тварини б’ються рогами, використовуючи рiзноманiтну технiку. Звiсно, туристи тiєї технiки «фехтування» не знають...
Вiдтак, якщо когось ударить-таки корова-терористка, не варто вiдповiдати їй тим же.
Кому из ванны пить хорошо
Виявляється, найсправжнiшi аристократи мешкають у Голландiї. Вони просто не уявляють, як можна розпочати день без ванни та фiлiжанки кави. Але ж чим менша країна, тим бiльше її мешканцям хочеться мандрувати... I ось нарештi нiдерландським винахiдникам пощастило поєднати неможливе: схильнiсть до комфорту i невлаштованiсть мандрiвного побуту.
Йдеться, звiсно, не про каву, а про похiдну ванну. Це акрилове диво можна легко перевозити на багажнику авто або навiть на звичайнiсiнькiй кравчучцi. А ванна ж бо чимала — мiсткiстю 800 лiтрiв, тобто розрахована на цiлу компанiю. Рiдина, налита в неї, нагрiвається за рахунок циркуляцiї у змiєвику, котрий висить над землею поруч i утворює собою стiнки дров’яної мiнi-печi. Дотепнi винахiдники додають до ванни сковорiдку, на якiй принагiдно можна приготувати аристократичний снiданок.
I все ж голландцiв трохи турбує той факт, що найбiльшi замовлення на їхнiй винахiд поступають не з теплої Європи, а з холодної Росiї. Причому схiднi клiєнти чомусь наполегливо вимагають доукомплектацiї у виглядi порожньої склотари. Очевидно, для кави.
Мийте руки перед ЄЕП та пiсля ЄЕС
Чергове соцiологiчне опитування, проведене на всiх континентах планети, мало на метi з’ясувати одну цiкаву рiч: як часто люди миють руки. Натомiсть з’ясувалося кiлька речей, зовсiм не таких цiкавих. Наприклад, виявилося, що 37% американцiв не миють рук пiсля чхання та кашляння, 27% — пiсля тiсного спiлкування з домашнiми тваринами, 10% — перед їжею, 7% — пiсля «кiмнати усамiтнення». Найчистiшими виявилися мешканцi Iндiї, зранку до вечора ладнi омиватися у священних водах Гангу, а найбiльшими бруднулями — нiмцi, якi чхають на особисту гiгiєну з високого рейхстагу.
У псячому мiстi людям затiсно
Найкращим мiстом США визнано Портленд, штат Орегон. Однак найкращим не для людей, а для собак. Як свiдчить статистика, на кожних чотирьох двоногих мешканцiв тут припадає один чотириногий. I цей показник постiйно змiнюється не на користь людини. Рiч у тiм, що в мiстi створено практично iдеальнi умови для гавкучої категорiї городян. У їхньому розпорядженнi — 33 парки, в яких вони можуть гуляти без ретязкiв i намордникiв. Також у Портлендi працюють сотнi собаководiв та ветеринарiв; функцiонують i десятки притулкiв для бiдолашних бездомних песикiв. Собак охоче пускають до бiльшостi ресторанiв мiста i жодним чином не утискають анi собачих хвостiв, анi прав їхнiх господарiв при, скажiмо, орендi житла чи поселеннi у готелi. Але й це не все. Вiд людської жорстокостi та всiляких дискримiнацiй собак захищає найбезкомпромiснiший у США закон, за порушення якого легко отримати ледь не пожиттєвий термiн ув’язнення або астрономiчний штраф.
|
|
|
Просмотреть все статьи |
|
|
|
|
|
|
|
|
