|
|
|
|
 |
 |
|
|
|
 |
|
|
|
29.12.2006 -
Під владою Каменя
|
|
Уперше пiд’їжджаючи до Пiдкаменя, що на шляху вiд Тернополя до Бродiв, подорожнi часто зупиняють свої машини пiд «бiлим знаком» iз назвою селища, враженi видовищем, яке вiдкривається з цiєї точки. Попереду на високiй горi постає величне громаддя давнього монастиря з потужними мурами й баштами. А iнша, ближча до спостерiгача вершина служить постаментом для якогось кам’яного витвору, тiльки вже нерукотворного. З мурiв монастиря видно ще нереальнiшу панораму: над пагорбами та лiсом, на голiй, лише порослiй травою вершинцi стовбичить дивної форми поодинока скеля.
Чортiв Камiнь, Камiнь-велет, або просто Камiнь — люди називають його по-рiзному, але завжди з повагою, нiби з великої лiтери. Важко пояснити, чому, але мовчазна харизма химерної 16-метрової скелi просто неймовiрна. Камiнь притягує i бентежить. Вiн панує у цих краях — недарма мiстечко назвали Пiдкамiнь, а на його гербi зобразили характерну срiблясту скелю та осяйне Всевидюче Око.
Мiстичний Камiнь концентрує навколо себе таємницi. Той, хто зважиться пiднятися на нього, скориставшись напiвстертими заглибинами-сходинками для рук i нiг, побачить загадковi нiшi чи то ями-могили завглибшки з пiвметра, одна з яких подвiйна. Можливо, вони походять ще з поганських часiв, коли Камiнь був капищем (або жертовником?). А можливо, нiшi, як i вруби та пiдкоси, слiди яких знайденi по периметру скелi, використовувалися для крiплення дерев’яних конструкцiй. Найновiшi археолого-архiтектурнi дослiдження засвiдчують iснування на Каменi в часи Галицько-Волинського князiвства дерев’яного храму. Перший поверх двох’ярусної споруди займали келiї, а другий — церква. Влаштування християнських храмiв на мiсцi поганських капищ було явищем поширеним i цiлком логiчним. Крiм того, припускають, що наскельна церква-фортеця у Пiдкаменi була одним з оборонних пунктiв, влаштованих на важкодоступних вершинах (Холм, Львiв, Данилiв, Стiжок) князем Данилом Галицьким у XIII столiттi.
До того часу належать i двi печери у глибинi гори неподалiк вiд Каменя. Бiльша з них, у формi лiтери «Л», служила пiдземним храмом — збереглася видовбана у породi нiша-вiвтар. Менша правила за келiю. Про час i причину зникнення стародавньої обителi нiчого не вiдомо. До наших днiв дiйшли тiльки пiзнiшi поховання — Камiнь оточують козацькi хрести.
Магiя цього мiсця дiє навiть на особливо цинiчних геологiв. У довiднику читаємо сухi данi про те, що пам’ятка природи мiсцевого значення «Камiнь-велет» являє собою складений сарматськими пiщаниками останець товтрової Гологорсько-Кременецької гряди. I тут же, не втримавшись, автори наводять давнiй переказ про походження Велета. Кажуть, летiв понад землею нечистий, чинив прикрощi людям, насилав на них нещастя, засипав камiнням хлiбнi ниви. Багато каменiв накидав чорт довкола. Останнього готував, аби кляштор (монастир) придушити. Та заспiвали пiвнi, зiрвався камiнь iз чортового мiзинця та й лишився навiки стовпiти на високiй могилi.
Не вiрте, брешуть! Насправдi кляштор з’явився значно пiзнiше, нiж чорт упустив камiнь. Але розказувати про багату подiями i загадками iсторiю монастиря, заснованого ченцями-домiнiканцями ще у XIII столiттi, треба в окремiй статтi. Що ми неодмiнно й зробимо.
|
|
|
Просмотреть все статьи |
|
|
|
|
|
|
|
|
