|
|
|
|
 |
 |
|
|
|
 |
|
|
|
07.11.2006 -
Замок шахового короля
|
|
Напрочуд гарна споруда, бiла на зеленому тлi навколишнiх пагорбiв, збиває з пантелику непiдготовлених гостей села Суткiвцi (Ярмолинецький район Хмельницької областi). Погляньте на фото. Ваша версiя, панове? Замок шахового короля у подiльському Задзеркаллi чи на iнших казкових теренах? Було б добре. Але нудний здоровий глузд i незграбна надбудова з хрестом на нашiй будiвлi змушують вiдмовитися вiд такої привабливої гiпотези. Однак споруда, хоч i не казкова, — точно єдина у своєму родi. Покровська церква-замок XIV–XV столiть у Суткiвцях — широко вiдомий у вузьких колах шедевр, який не має аналогiв i справедливо вважається найдовершенiшим зразком оборонного храму в українськiй архiтектурi.
Побудована церква у XIV столiттi. Дехто вважає, що первiсно це було щось на зразок фортечки, яку згодом пристосували пiд культовi потреби, iншi ж твердять, що це храм вiд самого початку. Так чи iнак, Покровську церкву в тi грiзнi для Подiлля часи використовували для порятунку — духовного i фiзичного. Храм ставав останнiм оплотом оборонцiв пiд час чергового набiгу татар. У такi моменти актуальнiсть мурiв пiвтораметрової товщини, начебто дивних для невеликої культової споруди, ставала очевидною. Так само як i пiдвалу iз запасом зброї та продовольства. I «зубцi», що оперiзують усю церкву, додаючи їй мальовничостi, створенi зовсiм не задля декору. Це бiйницi для обстрiлу пiдошви стiни — машикулi, притаманнi середньовiчним вежам. Пiзнiше, з розвитком далекобiйнiшої вогнепальної зброї, такi спрямованi вниз бiйницi втратили сенс.
Нам вдалось оглянути iзсередини церкву, яка, подiляючи сумну долю бiльшостi українських пам’яток, перебуває у хронiчному очiкуваннi реставрацiї. Пожовклий плакат з ескiзом проекту, вкритий шаром пилу, наочно iлюструє шанси давньої будiвлi на оновлення... Тим часом шедевр потребує негайного i серйозного втручання фахiвцiв — трiщини у муруваннi промовляють самi за себе. Непогано було б i повернути храмовi критi гонтом дахи з готичними шпилями та барокову макiвку дзвiницi, якi бачимо на давнiх малюнках. Цi деталi втраченi пiд час перебудови ХIХ столiття, яка натомiсть дала Покровськiй церквi недоречну псевдоросiйську дзвiницю. Що ж, в архiтектуру часто втручається полiтика...
Оскiльки сходи у товщi стiни (уявили собi цю стiну?) недавно замурували з мiркувань «злодiєбезпеки», на другий, бойовий ярус довелося потрапляти ззовнi, за допомогою хисткої драбини, крiзь дверцята горища, якi так i намiрялися впасти на голови гостям. Визирнувши у бiйницi з-пiд «зубцiв», переконались: якщо доходило до стрiльби фактично собi пiд ноги, значить, ситуацiї траплялися вже зовсiм кепськi. Хоч окрiп i смолу лий...
На горi навпроти тодi стояв мурований замок, вiд якого дотепер збереглися тiльки вежа й фундаменти. Така кiлькiсть фортифiкацiй у маленьких Суткiвцях пояснюється просто — через село проходив сумнозвiсний Кучманський шлях, яким гасали жадiбнi до ясиру татари, тож мiсцевi мешканцi мусили чинити за принципом «порятуй себе сам».
|
|
|
Просмотреть все статьи |
|
|
|
|
|
|
|
|
