|
|
|
|
 |
 |
|
|
|
 |
|
|
|
07.11.2006 -
Кайф і пісок
|
|
Багатства Тунiсу суто туристичнi. Велетенськi пальми, екзотичнi квiти, субтропiчний клiмат... Чудовi готелi, схожi на палаци з «Тисячi та однiєї ночi»... Лагiдне Середземне море, «пiч Аллаха» — Сахара... Тут ви побачите руїни легендарного Карфагену, унiкальний римський амфiтеатр — третiй за розмiрами в неосяжнiй колись iмперiї. А мандруючи пустелею на верблюдах, побуваєте в надзвичайної краси оазах i витесаних у скелях домiвках сучасних троглодитiв. Нiколи не забудете «троянд пустелi» — каменiв, створених пустельним вiтром самумом... Не забуду i я, а поки що розповiм тим, хто не бачив.
Берберiя, Карфаген, Проконсульська Африка, Iфрикiя...
Так у рiзнi часи називалася ця чудова країна. Райське середземноморське узбережжя вабило людей ще три тисячi лiт тому — не так оливковими та фiнiковими гаями, як зручними бухтами. Зручними хоч для пiратiв, хоч для претендентiв на володiння свiтом.
Легенда, вельми схожа на правду, оповiдає, що одного разу до цих прегарних та ще мало заселених берегiв пристав обшарпаний штормами корабель. На ньому з невеликим почтом прибула чужоземна принцеса-вигнанниця. Рiдний брат видворив Алiссу з рiдного мiста Тiра у Фiнiкiї (нинiшнiй Лiван). Щоб уцiлiти в штормi, вигнанцям довелося скинути з корабля все важке, навiть останню скриню iз золотом...
Вождi берберiв — аборигенiв тiєї землi, забажали з’ясувати намiри жменьки чужоземцiв. Фiнiкiйська принцеса чемно попросила вождiв дати їй тут землi. Зовсiм трохи. Скажiмо стiльки... ну, скiльки вмiститься пiд шкурою бика. Вождi перезирнулися й погодились. А хитра принцеса звелiла розрiзати шкуру на якнайтоншi ретязки — i ними оточити чудову бухту. Невдовзi там виросло могутнє мiсто-iмперiя. Карфаген.
Кривавi вiйни Карфагену, загадковий культ верховного бога Ваала, жорстокi жертвоприношення немовлят i найгарнiших дiвчат та юнакiв — тема окремої розлогої оповiдi. Потiм тут були римляни, вандали, вiзантiйцi, хрестоносцi, араби, турки, французи... До сьогоднi в столицi Тунiсу, однойменному мегаполiсi, можна побувати в районах, якi бiльше нагадують європейське Середземномор’я. Африканськi французи пишаються тим, що тут народилася легендарна Далiда, iталiйцi — що тут з’явилася на свiт велика Клаудiа Кардинале... А ще в мiстi Тунiс можна помолитись у великiй та вельми гарнiй православнiй церквi: частина росiйського iмператорського флоту пiсля революцiї прорвалася на острiв Бiзерта — тодiшню французьку вiйськову базу. Багато з нащадкiв тих утiкачiв так i лишилися в цих краях — мають добрий смак...
Завойовники приходили й зникали. А мудра стародавня земля Тунiсу зберiгала все. Найпростiше — ознайомитися з iсторiєю цiєї країни, схожою на пригодницький роман, в однiй з найбагатших iсторичних експозицiй свiту, що у столичному музеї Бардо. Його слiд вiдвiдати неодмiнно. А до того ж здiйснити мандрiвку цiєю чудовою країною i побачити все не на полицях i в книжках, а наживо.
Заглиблюємося в казку
Тим бiльше, що Тунiс дедалi впевненiше займає мiсце серед найпопулярнiших курортних країн Середземномор’я. Тут масово будуються готелi, аквапарки, туристично-розважальнi центри справдi свiтового стандарту. Нинi, як i має бути у великiй туристичнiй державi, вийшла на ринок першокласна нацiональна авiакомпанiя «Novelair», котра комфортно доправить вас до країни схiдного кайфу...
Перш нiж вiдпочити на одному зi всесвiтньо знаних морських курортiв країни, неодмiнно треба здiйснити автобусний тур углиб країни. Враження вiд переїздiв незабутнi, адже обабiч дороги найвиразнiшi картинки з життя Тунiсу: вiдпочинок, торгiвля, природа...
Квiтуча тропiчна рослиннiсть узбережжя поволi стає скромнiшою — наближається пустеля. Але поки що ви милуєтеся чарiвними фiнiковими та оливковими гаями. I починаєте розумiти значення давнього арабського слова «оаза» — коли посеред випаленої землi виникає чудовий острiвець з озерами, пишними деревами та пальмами. На одному з таких «островiв пустелi» чудово зберiгся амфiтеатр римських часiв — колись вiн був гордiстю Проконсульської Африки (так iменували римляни провiнцiю на землях зруйнованого Карфагену). Бездоганна акустика — киньте монетку на аренi, i її брязкiт почують на найвищих лавах театру — сприяла тому, що майже два тисячолiття ця споруда служить сценою для мiжнародних фестивалiв.
Троглодити, мiражi та «Зорянi вiйни»
У туристичнiй зонi Тунiсу ви не зустрiнете змiй, павукiв, скорпiонiв та iншої пустельної поганi. Зате мiсцеве населення дуже нiжно ставиться до котiв. Тунiськi мiщаночки їх кличуть «котусi» (не дивуйтеся, котiв у цiлому свiтi звуть майже однаково). Та й цi чотириногi друзi вельми скидаються на наших рiдних воркотикiв — тiльки писок трохи видовжений.
Будь що вiдвiдайте тамтешнiй зоопарк, де можна побачити всю пiвнiчноафриканську живнiсть. Гордовитих i грiзних берберських левiв та леопардiв. Безнадiйно зачуханих пустельних вовкiв та гiєн завбiльшечки з київського пiнчера. Норовисту черепаху, котра нi за що не бажала фотографуватися з туристами, щоб заробити динар жадiбному зоопрацiвниковi. До слова про той же динар: за нього можна ще сфотографуватися, наприклад, зi смертельно отруйною пустельною гадюкою. Знiмайтеся на здоров’я — змiя щойно вiд дантиста... Але якщо хочете втримати побiльше динарiв у кишенi, не пiддавайтеся на джентльменську увагу з боку мiсцевих молодикiв на вулицях. Подарувавши вам квiтку або можливiсть прокататися на мiсцевих тваринках, вони витрусять iз вас монети, як вiдомi кiт i лисиця — з Буратiно.
Наближаємося до Сахари. I потрапляємо просто до помешкань троглодитiв. Ця назва з легкої руки давньогрецьких iсторикiв стала в нас мало не лайливим словом, бо перекладається воно як «печерна людина». Троглодити Тунiсу справдi мешкають там, де на змiну квiтучим оазам приходить Сахара — вони живуть у будинках-селищах, вирубаних у вапнякових скелях. Але це зовсiм не дикуни, навпаки, дуже дружнi й цiлком цивiлiзованi люди — просто з дiда-прадiда вони мешкають у тих схронах, куди їх витiснили черговi завойовники. Мiж iншим, пiсля пустельної спеки в їхнiх печерах прохолодно i затишно. А ще можна телевiзор подивитися. Про це подбав президент, який реалiзує програму осучаснення iсторичних племен, переселяючи поступово їх в iндустрiальнi центри.
Пiд час екскурсiї ви можете перемолоти зерно в тамтешнiх умовах i сфотографуватися з троглодитами в їхньому екзотичному помешканнi. Для екстремальнiших туристiв є нагода й залишитися там на нiч.
Автобус прямує далi на пiвдень. Починаєш усвiдомлювати, що вислiв «мiсячний пейзаж» далебi не метафора. I справдi, в цих випалених сонцем пiсках та невисоких гiрських каньйонах фiльмували немало свiтових блокбастерiв. Протягом прогулянки на джипах ми побачили мiсця, де знiмалися «Зорянi вiйни», «Iндiана Джонс», «Англiйський пацiєнт»...
Звiсно, таблички з написом «Сахара — 5 км» ви не побачите. Але наближення Великої Пустелi вiдчуєте. Найвиразнiше — якщо температура буде пiд плюс 50 (у сухому клiматi це зовсiм не страшно). Можливо, вам пощастить побачити мiраж. Iнодi це озера, iнодi прегарнi бiлi мiста... ба навiть плавучi автобуси. Сама переконалася — мiражi iснують, це зовсiм не вигадка...
Верблюди й динари
Бути в Сахарi й не покататися на верблюдах — жартуєте? Вам неодмiнно запропонують прогулянку пустелею на її славнозвiсних «кораблях». Величезна могутня тварина несла мене на спинi, мов порцелянову фiлiжанку, так нiжно, що можна було заснути. Якби...
Вiд кайфу вас постiйно вiдволiкають меткi сахарськi бариги, котрi ледь не стягують iз верблюда, аби зробити за 5 динарiв фотку на пам’ять iз його, баригиним, конем. На Бога, з конем я можу i в Яготинi сфотографуватися! Закiнчується все тим, що джигiт умовляє тебе проїхатись верхи взагалi безкоштовно. Щоправда, спецiальна пропозицiя стосується лише молоденьких дiвчат, i вусатий мавр наполегливо просить нiкому не казати, що ти не платила. Бо, по-перше, решта туристiв вишикуються до нього в чергу за «халявою», а по-друге й головне, решта маврiв потiм йому за демпiнг вусату пику натовче...
Таке нiжне-пренiжне море...
Досить пустельної екзотики. Гостиннi господарi запрошують нас на славнозвiснi морськi курорти. Найпопулярнiшi — Сус, Хаммамет, Монастiр i Махдiя. Окрiм солоної води, тут ви знайдете ще й море зеленi, чудовi пляжi, парки, ресторани, кафе, комфортабельнi готелi, парки розваг на всi смаки.
До Суса зазвичай їдуть поринути в бурхливе нiчне життя, веселi пригоди, дискотечно-клубну коловерть, тож вiн бiльше приваблює молодь. Хаммамет же, розташований неподалiк, i схожий, i не схожий на Сус. Таке ж чудове море, зелень, легкий середземноморський бриз... Але Хаммамет (у перекладi — мiсце для купання) має заслужену репутацiю респектабельнiшого курорту, щоправда, i дорожчого. Його «фiшка» — таласотерапiя, тобто комплексне лiкування морем. Уявiть, солона водиця справдi може бути чудовими лiками. Ще легiонери Римської iмперiї приїздили сюди зцiлювати рани в перервах мiж безкiнечними битвами. Таласотерапiя — це ще й водоростi, цiлющi грязi та, зрештою, сонце. Усе в одному, так би мовити. Пропонується: поновлення тонусу (при перевтомi); антистрес; лiкування важкостi в ногах (для полiпшення кровообiгу, венознiй недостатностi); пiсляпологовий курс. Серед процедур — обгортання водоростями та цiлющими грязями, iнгаляцiї, автоматична кипляча ванна, рiзноманiтнi види душу, масаж, гiмнастика, турецька лазня хаммам... Вiдвiдування таласоцентру починається з консультацiї в лiкаря, котрий призначає iндивiдуальний курс. Вiн розрахований на 4, 6, 9 або 12 днiв i складається з 4 процедур на день плюс гiдробасейн i хаммам. Релакс можна поєднати ще й з милуванням тутешнiми апельсиновими, оливковими та кипарисовими гаями.
Монастiр — повiтряна гавань країни, одне з улюблених мiсць для вiдпочинку i дайвiнгу. У центрi велично здiймається мавзолей роду Бургиба. Хабiб Бургиба 1975 року був проголошений довiчним президентом країни. Правда, 1987 року його ненав’язливо усунули вiд влади, але мавзолей цього iдеолога iз соцiалiстичними амбiцiями майже вiдразу став визначним мiсцем. Споруда справдi шедевральна!
Ще один скарб Тунiсу — острiв Джерба, який сполучає з континентом давньоримська дорога та сучасний пором. Це саме той острiв Огiгiя, де нiмфа Калiпсо сiм рокiв своїми чарами тримала Одисея. Але всi її домагання так i не увiнчалися успiхом — хитромудрий грек повернувся до своєї Пенелопи. На островi знаходиться найдавнiша у свiтi синагога Гриба. А вiдпочинок на ньому вважається романтичним i... сiмейним. Такий собi куточок iдилiї.
Взагалi, я iншими очима почала сприймати Африку. Тут напрочуд багато пам’яток i, вiдповiдно, екскурсiйних можливостей. Незабутнi враження залишив Кайруан — стародавня столиця Схiдного Магрибу, священне мiсто. Тут знаходиться перша магрибська мечеть Сiдi-Окба. Охочi потрапити на територiю храму-фортецi мусять вистояти чималеньку чергу. А охочi до «вiчних цiнностей» можуть поруч придбати славнозвiснi вузликовi килими, якi так i називають — «вiчнi». Придбати у мiсцевих виробникiв цi чудасiї можна удвiчi дешевше, нiж деiнде.
Що ж до «якостi» моря, то воно в Тунiсi тепле й лагiдне скрiзь. Хижих морських iстот немає. Крiм, хiба що... медуз, яких iнколи можна зустрити в морi у розпал лiта. Вони тут важать по кiлька кiлограмiв i помiтно вiдрiзняються формою та кольором вiд наших «чорноморок». Обережно, знизу є довгi мацаки, якими вони можуть опекти, i теж значно дужче за наших. Та це, мабуть, єдинi iстоти в Тунiсi, яких варто стерегтися.
До слова: країну недарма називають найбiльш європеїзованою в iсламському свiтi. Це коли йдеться про комфорт i демократичнi погляди. Багатожонство, паранджа та взагалi утиски жiноцтва тут пiд забороною вже 60 рокiв — саме стiльки наразi виповнилося Республiцi. Алкоголь дозволений. Мiсцевi вина дуже смачнi, а пиво, ну... скажiмо, конкурентоспроможне.
Що ж стосується безпеки гостей, то Європа Тунiсовi поступається. Тут до вас не чiплятимуться професiйнi жебраки, навряд чи висмикнуть iз рук сумочку. Втiм — береженого Аллах береже...
Тунiс — ще й чудове мiсце для шопiнгу, особливо жiночого. Шкiра, золотi й срiбнi вироби, карбування, керамiка... Тiльки не здумайте одразу давати ту цiну, яку з вас попросили — зiпсуєте продавцевi настрiй, адже торгуватися на Сходi — це велике мистецтво, спосiб спiлкування i просто — кайф...
ВІХІ АРАБСЬКОЇ ВЯЗІ Республiка Тунiс: населення — 10,1 мiльйона, площа — 164 150 кв. км. Столиця — майже пiвторамiльйонне мiсто, теж називається Тунiс. Берегова лiнiя цiєї пiвнiчноафриканської держави пролягає на понад 1000 км. Державна мова — арабська, також дуже поширенi французька (Тунiсом тривалий час володiла Францiя, та й зараз колишня колонiя не перериває цiлком дружнiх стосункiв iз колишньою метрополiєю), берберська (мова аборигенiв Тунiсу, витiснених упродовж тисячолiть численними завойовниками у бiк Сахари). Валюта — тунiський динар — доволi солiдна. Перераховувати цiни зручно: 1 динар майже точно дорiвнює 4 гривням. Тiльки не плутайтесь: в 1 динарi не 100, а 1000 «копiйок» — мiллiмiв. Та й номiнали банкнот трохи незвичнi: 30, 60 динарiв...
|
|
|
Просмотреть все статьи |
|
|
|
|
|
|
|
|
