 |
За кордоном бувати подобається, бо я люблю все нове. I ми, українцi, теж цiкавi iноземцям. Я була рада представляти свою країну на рiзних фестивалях у Європi.
Мабуть, найдужче запам’яталася Фiнляндiя. Там вдалося багато часу провести у парках розваг, музеях, лялькових театрах... Я не розумiла, що кажуть актори, але їхнi рухи, мiмiка були дуже виразнi, а ляльки — просто диво! Та найцiкавiше в аквапарках: безлiч басейнiв iз холодною та гарячою водою, атракцiонами. А ще якось ми ночували в лiсi, у туристичних хатинках (взагалi у Фiнляндiї чудова природа). На свiтанку мене розбудив гуркiт: просто бiля будиночка двоє молодих лосiв щипали траву i стукали рогами об стiну!
Зате у Швецiї менi сподобалися насамперед мiста — не тiльки будинки, пам’ятники, а й, наприклад, метро. У Стокгольмi воно зовсiм iнакше, нiж у Києвi — у вагонах гарнiше i зручнiше, зате поїзда треба чекати хвилин десять. А ще у Швецiї ми мали багато вiльного часу i досхочу нагулялися магазинами. Стiльки цiкавих залiв i товарiв я ще не бачила! Купила шведський прапор на згадку.
В Угорщинi я гастролювала разом зi своєю вчителькою з вокалу. Звичайно, найдужче вразив Будапешт — вiн, як i Київ, розкинувся по обидва боки рiчки, але палацiв i красивих будинкiв там бiльше. Зате у нас зеленiше! Об’їздили автобусом мало не всю країну, бачили багато старовинних мiст iз церквами, красивими видами. Озеро Балатон здалося менi морем...
Та в наших Карпатах не гiрше. Ми знiмали клiп бiля Каменя Довбуша. Захоплює не тiльки сама скеля i краєвиди, а й iсторiї про героя, iм’ям якого i назване те мiсце. На Каменi є слiд, i якщо туди поставити ногу та загадати бажання, воно неодмiнно збудеться. Я теж загадала.
У рiдних Вишеньках пiд Києвом менi здебiльшого нiколи розважатися: школа, вокал, танцi, фортепiано... Дуже люблю бувати бiля Днiпра, в лiсi. Рiдна краса й дає натхнення. |
