|
|
 |
 |
Як Стаська лобстера зустріла
|
 |
|
 |
 |
|
|
|
 |
|
|
|
07.11.2006 -
Як Стаська лобстера зустріла
|
|
Дуже любимо море i страждаємо вiд того, що Київ його не має — солоного, з медузами, акулами та крабами. Сергiй з юностi захоплювався пiдводним свiтом, подорожував як спортсмен i лiкар у найскладнiших експедицiях по морях-океанах. Найяскравiша згадка тих часiв — плавання з аквалангом десь на Командорських островах iз морськими левами в їхнiх пiдводних володiннях. Тодi це було чи не вперше у свiтi! Любов’ю до моря та авантюр Сергiй «звабив» Марину, а згодом i доньку Стаську — i тепер вони разом вiдкривають новi моря та океани.
Чорне море — то просто наш рiдний дiм, де ми знаємо всi закуточки. Особливо ж приваблюють бухти Карадагу, гроти у Мiсхорi та на мисi Тарханкут.
Останнiми роками наша трiйця полюбила Червоне море. Побували там спочатку з iзраїльського боку, а потiм i з єгипетського. Улюблена наша рибка — крилатка: барвиста, як метелик, та не приведи Боже торкнутися — краса її пiдступно-отруйна. Пам’ятаємо перше нiчне занурення, з лiхтарями — море спить, усе тихо й спокiйно, аж раптом Стаська мало не зiткнулася з лобстером! Здоровезний такий, iз довгими козацькими вусами, абсолютно спокiйний та доброзичливий. А Стаська як чкурнула до берега — навiть тато, майстер спорту, ледь її наздогнав! Пiсля цього нашу дитину вночi до моря не заманиш.
Узимку ми подаємося в гори, в Закопане. Чарiвне мiстечко! I чудовi Татри. Ми не професiйнi лижники, але залюбки катаємося з невисоких гiр, навiть коли доводиться й носом снiг проорати. А ще цiнуємо екстрим снiгового скутера та прогулянки на конях iз дзвiночками.
Та щастя можна знайти не лише в далеких краях. Щовечора стараємося виїжджати до Пущi-Водицi, в зелену оазу пiд Києвом. Замрiяний лiс, поетичнi озера, бiлки, їжаки, косулi й зайцi, як кенгуру... Головне — там живе казка, космос промовляє до наших душ. Там народжуються новi сюжети наших романiв. Оце i є рай на землi. |
|
|
Просмотреть все статьи |
|
|
|
|
|
|
|
|
