Сполученi дурнi Америки, або Йолопи всiх країн — єднайтеся!
Нещодавно у Штатах вiдбувся цiкавий конкурс пiд девiзом «Дикi, жахливi та iдiотськi вулицi». Загалом у змаганнi взяло участь 2500 найменувань вiд Аляски до Техасу. Перше мiсце посiла вулиця Психопатiв (вiд «Psycho Path» — «дорiжка психiв»). Друге — провулок Розлучень (поруч iз Легковажним бульваром). А третє, даруйте на словi, авеню Далеко-вiд-Заду. Звiдки узялася така екзотика? Дуже просто. Власники приватних дорiг у США мають повне право реєструвати свої проїзди пiд будь-якою дурисвiтською назвою. А дурнiв у Америцi, самi розумiєте, не бракує...
До речi, органiзатори конкурсу запровадили кiлька призiв за оригiнальнi «вулицесполучення». Тут номiнантом стало перехрестя дороги Самотностi та вулицi Тяжких Злиднiв. Непогано прозвучало й поєднання Клiнтон-стрiт iз майданом Подружньої вiрностi.
Проте навiть Америка вiдпочиває, порiвняно з творчiстю московських дурнократiв епохи iсторичного матерiалiзму. Тут за Малим Комунiстичним тупиком одразу лежить... А от i не вгадали! Не проспект Лєнiна i навiть не Пролетарський провулок. За Малим Комунiстичним тупиком лежить Великий Комунiстичний тупик!
Ураган-тур
Замученi стихiйними катаклiзмами Флорида, Техас i Оклахома не здаються. Адже на зализування ран потрiбнi кошти. Тож кмiтливi бiзнесмени думали-думали, та й придумали, як робити грошi iз самої негоди. Вiдтак замiсть любителiв «шведських столiв» i пляжного животiння сюди запрошують прихильникiв штормiв та руйнiвних ураганiв. Цiкаво, що це «задоволення» не з дешевих. Замовник мусить заплатити пiвтори тисячi доларiв — i тодi туристична компанiя за 48 годин до початку «вистави» не лише повiдомить, а й допровадить екстремала до мiсця подiй. Слiд сказати, що iдея знайшла палку пiдтримку серед багатьох американцiв, котрi дiстали змогу поспiлкуватися з «гарячими» хлопцями й дiвчатами на ймення «Рита», «Чарлi», «Жан» та «Катрина». Рекламний слоган подiбних турiв не вирiзняється делiкатнiстю. Клiєнта так прямо i запитують: «А ви готовi стати жертвою урагану?». Туристи стверджують, що цiлком готовi, на вiдмiну вiд афроамериканцiв iз бiдних кварталiв Нью-Орлеана. Очевидно, останнi не знайомi iз творчiстю одного афроросiянина, котрий свого часу написав таке:
Все, что нам гибелью грозит,
Для сердца смертного таит
Неизъяснимы наслажденья...
Пальми в кiнцi тунелю
На Багамах не вистачає туристiв. Чому? Хто знає... Може, мандрiвники зледачiли, а може, їх i вдома «нєплохо кормют». Вiдтак багамське мiнiстерство туризму замовило й розмiстило в нью-йоркському метро оригiнальну рекламу, покликану швидко переорiєнтувати турпотiк iз бетонних джунглiв на сонячнi острови. Але, як виявилося, воно (тобто мiнiстерство) явно переоцiнило асоцiативнi здiбностi потенцiйних клiєнтiв.
Наприклад, одна з рекомендацiй стосовно «миттєвої втечi» вiд похмурої дiйсностi пропонувала навчитися ловити рибу за допомогою шарфа i мобiльника. Причому, судячи з iлюстрацiї до тексту, пiд рибкою малося на увазi смiття, а пiд морем — рейки метрополiтену. Друга, не менш цiкава задумка багамцiв докладно змальовувала технологiю перевтiлення звичайного вагонного крiсла на вишуканий гамак, який зазвичай бовтається десь на похиленiй кучерявiй пальмi. Можете не сумнiватися, народ тут-таки, у вагонах, почав утiлювати рекомендацiї в життя. У результатi небезпечна для психiки реклама була заборонена, а райськi острови промайнули i зникли в кiнцi смердючого тунелю...
Едем iменi Миклухо-Маклая
Мiжнародна експедицiя виявила мiсцезнаходження раю. Цього разу — в iндонезiйськiй частинi острова Нова Гвiнея. В однiй iз загублених заповiдних долин враженим ученим зустрiлися десятки (!) невiдомих тварин i рослин. Схоже на те, що навiть папуаси не обтяжували мiсцевий бiос своєю присутнiстю. Принаймнi небаченi звiрi та птахи зовсiм не боялися людей, дозволяли себе гладити й брати на руки. Серед найяскравiших вiдкриттiв — деревний кенгуру, котрий давно вважається зниклим як вид, або рiзноманiтнi райськi птахи абсолютно феєричного забарвлення. Що вже казати про дрiбнiшу живнiсть. Наприклад, у радiусi лише кiлькох кiлометрiв вiд свого табору першопрохiдцi запiзнались аж iз п’ятьма новими метеликами i двадцятьма видами всiляких жабок.
Сумно, але Нова Гвiнея — певно, останнiй рай на Землi. Та чи й надовго? Адже мiльярди Адамiв i Єв уже сплять i бачать його незайманi лiси iз безлiччю ненадкушених яблук...
Тверська трагедiя
Йдеться зовсiм не про винищення тверичiв злими московитами у якомусь там надцятому столiттi (див. «Iсторiю» Карамзина). I навiть не про прорив мiської каналiзацiї у Волгу. Мова йде про намiр створити у стародавньому мiстi оригiнального музею — Музею козлiв. Ось тут i стирчать цапинi роги: в перекладi iз грецької «трагедiя» — не що iнше, як «пiсня цапiв».
Смiливий крок мiськадмiнiстрацiї видається досить неординарним хоча б тому, що до тверської геральдики згаданi парнокопитнi не мають жодного стосунку. Козлина пiсня розпочалася з вiднайдення пам’ятки двохсотлiтньої давнини — прикордонного стовпа на межi з Новгородською губернiєю, на якому з боку Тверi два бронзовi цапи спираються на якийсь неiдентифiкований тупий предмет. На жаль, уже пiдстаркуватi, але, як i в юностi, завзятi мiсцевi тимурiвцi тут-таки здали оригiнал на брухт. Проте лишилося фото, яке й стане головним експонатом музею. А оскiльки цього явно замало, iнiцiатори козлування звернулися до народу з проханням передавати у фонди нового культурного закладу вiдповiднi iсторичнi документи, дерев’янi й керамiчнi артефакти, або й просто бiографiчнi данi найвiдомiших козлiв свiту.
P. S. Музей розмiститься у Тверському державному унiверситетi.
P. P. S. Українських полiтикiв просять не турбуватися.
«За єтi будєтє в отвєтє!»
Вiднинi приблизно так вiдповiдатимуть «дипломованi росiйськомовнi гiди» на прохання туристiв познайомити їх поближче iз загадковими мешканцями одного з нацiональних паркiв Малайзiї. Рiч у тiм, що мiсцеве керiвництво категорично заборонило iноземцям брати участь у пошуках гiпотетичної «снiгової людини». Пристрастi завирували пiсля того, як наприкiнцi 2005 року троє рибалок розповiли про свою зустрiч iз цiлою родиною єтi. Проте, крiм 45-сантиметрових слiдiв i поламаних гiлок, науковцям не було продемонстровано нiчого. Це не завадило ентузiастам визначити зрiст таємничих людиноподiбних (вiн має сягати трьох метрiв!) — i розпочати тотальне полювання на бiдолашних гуманоїдiв. Причина драконiвської постанови проста: першим вiднайти «сенсацiю ХХI столiття» має тiльки корiнний малайзiєць. Вiдтак заскоченому в джунглях гостевi країни загрожує штраф розмiром 2500 доларiв або три роки тюрми.
I добре, якщо не в однiй камерi з єтi.
Со наса зизня? — Гра!
На Тайванi нетверезi водiї ризикують утрапити в халепу. Звiсно, не лише на Тайванi. Та на цьому великому островi халепа буває особливою. Упiйманий на «гарячому» (напої) порушник має змогу обирати мiж величезним штрафом та маджонгом — давньою китайською грою на зразок шахiв. У останньому разi грати доведеться не вiдразу й не з дивакуватим полiцейським, а дещо пiзнiше — з визначеною через суд лiтньою людиною. Тобто йдеться про гуманiзацiю соцiально-корисної працi. Замiсть шкiдливого лiкеро-горiлчаного виробництва чи запилюжених будмайданчикiв правопорушники потрапляють у цiлком добiрне товариство ще й з ознаками фен-шуй — адже для маджонгу потрiбнi четверо партнерiв i сто сорок чотири каменюки.
Цiкаво, що тайванська влада схиляє суди призначати подiбне покарання не лише хвацьким автоковбоям, а й iншим дрiбним злочинцям — злодюжкам та поширювачам порнографiї. Мовляв, нехай пошанують старше поколiння та й самi подумають про вiчне. Часу для цього стане, оскiльки сеанс гри часто-густо розтягується на всi п’ятнадцять дiб...
Заплющ очi й розкрий рота...
Ця спокуслива пропозицiя — спогад щасливого дитинства — несподiвано актуалiзувалась у Лондонi. Вiдтепер клiєнти нового модного ресторану їдять у повнiй темрявi. Задля справедливостi слiд зазначити, що такий екстрим запровадили не «старi добрi» британцi, а заїжджий кулiнар iз Францiї. Постає питання: що вiн хоче приховати вiд громадськостi? Жаб’ячi кiнцiвки чи щось гiрше? У будь-якому разi приховує добре: вiдвiдувачi не уявляють, анi що споживають, анi як виглядає зал, анi хто сидить поруч. Вiдтак нiщо не вiдволiкає гурманiв вiд священнодiйства смакування (хочеться вiрити, страв). Певна рiч, офiцiанти у закладi теж або зовсiм незрячi, або сильно пiдслiпуватi. Однак саме вони є мiсцевими сталкерами: накривають столи, супроводжують до туалету (анiтрохи не плутаючи мадамiв i жентельменiв) i приносять рахунок. I ось тут для декого настає прозрiння...
Утiм, для вiтчизняних студентiв (колишнiх та й нинiшнiх) дивини в такому ресторанi немає. Досить згадати кiмнатку в гуртожитку, останню сосиску на сковорiдцi, раптово вимкнене свiтло... I чотири виделки (хто перший?), одночасно встромлених або у жертву, або в чиюсь злодiйкувату руку.
Закоханi хвилин не споглядають?
В Iндонезiї завершено титанiчну працю зi складання нового карного кодексу. Титанiчну, бо вона тривала чверть столiття. Здавалося б, нiчого особливого, якби не нюанси. Наприклад, позашлюбнi стосунки i навiть поцiлунки в громадських мiсцях вiдтепер каратимуться або десятьма роками позбавлення волi, або штрафом в еквiвалентi 33000$. На мiсцевому рiвнi законотворцi дiють iще вигадливiше. Наприклад, у передмiстi Джакарти навiть не в громадському мiсцi заборонено безперервний поцiлунок тривалiстю понад п’ять хвилин. На порушникiв очiкує арешт. Так само заборонено «торкатися в чуттєвий спосiб i пiднiмати вбрання одне одного». Цiлком схвалюючи нововведення, правозахисники все ж таки намагаються уточнити: хто конкретно має стежити за парочками iз секундомiром в руках i чи можна вiд повноти почуттiв знiмати iз коханої хоча б окуляри?
Вiскi та компромiси
Шотландiя має намiр вiдтворити напiй, продегустований i оспiваний триста рокiв тому одним вiдчайдушним мандрiвником. Вiдчайдушним — бо той напiй був нiчим iншим, як вiскi чотирикратної перегонки. На вiдмiну вiд звичайного сорокаградусного пiйла, це «молочко скаженої корiвки» має 92 «оберти» i неповторний аромат. Останнiй забезпечується основним iнгредiєнтом шотландського вiскi — ячмiнним солодом, котрий має доходити до кондицiї виключно у димових торф’яних сушилках. Ексклюзивнiсть напою гарантується тим, що його виготовлятимуть лише на одному з Гебридських островiв. На жаль, наразi у мiзернiй кiлькостi — до п’яти тисяч пляшок за рiк. Певна рiч, вiтчизняному борцевi iз зеленим змiєм така цифра здасться несерйозною, але цi шотландцi все ж таки молодчаги!
Натомiсть у Новому Свiтi спостерiгається протилежна картина. Ослабленi спекотним клiматом мексиканцi додумалися (ви тiльки уявiть це блюзнiрство!) до безалкогольної текiли, такого ж рому та iнших компромiсiв для тверезомислячих громадян. На смак зазначенi сурогати справдi практично не вiдрiзняються вiд оригiналiв, але горло не деруть i не пробирають. Єдине, що виявилося клятим ацтекам не до снаги, то це «Russian vodka». Справжнього руського духу не підробиш!
|
