 |
Якщо ви захопитесь славнозвiсними угорськими винами, то «видихатимете» потiм важкувато. А якщо вiддасте належне його культурнiй атмосферi, то не один мiсяць матимете приємнi спогади. Ми зробили в Будапештi лише два подихи — суботнiй та недiльний — i свої враження ледве вмiстили у статтю.
П’ятниця, вечiр
Позакидавши валiзи до готелю, ми поспiшили насолодитися першим вечором у незнайомому мiстi. Вирушаємо на прогулянку екскурсiйним корабликом по Дунаю. Темне небо, темна вода, темнi обриси дерев контрастують iз теплими вогнями набережної та жовтуватими плямами трамвайних вiкон. Пiдсвiченi iмпозантнi особняки, храми, Королiвський палац, Парламент нагадують коштовностi, викладенi на чорному оксамитi ночi. Мости дарують свої вогники бурхливiй веснянiй рiчцi. Келих шампанського у руцi, урочиста музика Брамса...
Година гойдання на хвилях пролетiла непомiтно, i ми подалися гуляти охайними привiтними вуличками Пешту, часом навiть не здогадуючись, де ми є i що бачимо.
Субота
Рано вранцi рушили на оглядини столицi. Мiсць, звiдки вiдкриваються чудовi панорами, тут вистачає. Починати з них радимо всiм: оглянувши мiсцевiсть, легше зорiєнтуватись i визначити подальшi маршрути.
Вiд площi Москва (єдине нагадування соцiалiстичних часiв) на Будайську Фортечну гору ходить спецiальний автобусик, легший за своїх звичайних братiв, адже вся гора пронизана печерами. Дорога дуже мальовнича, а вiнець її — мереживнi вежi храму Матяша. Собор був присвячений Дiвi Марiї, але бльше вiдомий пiд iм’ям цього найшанованiшого угорського короля, який двiчi тут вiнчався. Турки у XVII столiттi, певно, теж оцiнили красу споруди i не зруйнували її, а лише замалювали фрески й перетворили церкву на мечеть. На зорi ХIХ столiття, пiсля перебудови, споруда стала взiрцем неоготики. Нинi тут i правлять, i вiнчають, i можна послухати класичну або духовну музику, оглянути виставку церковного мистецтва. Менi чомусь запали в душу кольори iнтер’єру — вохра, теракота, колiр сушених фiалок — водночас i тьмянi, й дуже теплi. Шляхетних обрисiв склепiння. Вицвiлi вiд часу знамена. Дрiбнi яскравi вiтражi...
Неподалiк вiд собору нам показали частину давньої стiни, яка лишилась вiд монастиря домiнiканцiв. Обитель чудернацьким чином «умонтована» в готель «Хiлтон». У дворику просто перед стiною влаштовуються вистави й концерти. Акустика чудова — я пересвiдчилася, пiдхопивши за нашим гiдом, панi Емiлiєю: «Всюди буйно квiтне черемшина...».
Розташований поруч Рибальський бастiон нагадав менi iлюстрацiю до казки. Ця неороманська споруда на залишках середньовiчної фортецi «обороняє» собор Матяша з боку Дунаю. Насправдi захисної функцiї бастiон нiколи не виконував, а назву таку отримав, бо в середнi вiки на його мiсцi був рибний базар. Сiм рiзних веж будiвлi, сполучених переходами, арками, галереями — це водночас i оглядовий майданчик, i мiсце романтичних побачень.
Смерком уся прилегла площа стає ще казковiшою у свiтлi вечiрнiх вогнiв; лiхтарi висвiтлюють бiлокам’янi дорiжки... Повернувшись сюди увечерi, ми повсiдалися на бастiонi й просто дивилися на собор Матяша. Не зчулись, як згасла iлюмiнацiя. Прийшли i наступного вечора — й теж просто сидiли, проймалися духом...
Удень поблукали вузькими вуличками старої Буди, а потiм спрямували свої кроки до Королiвського палацу. Дивлячись на його легкi пишнi оздоби, якось не вiрили, що ця споруда аж 700 рокiв була резиденцiєю угорських монархiв. Нинi тут розмiстилися Нацiональна галерея, iсторичний музей, музей сучасного мистецтва, Нацiональна бiблiотека... Детально їх оглянемо iншим разом. Вiкенд так вiкенд!
Чи не найкрасивiша панорама вiдкрилася з гори Геллерт, трохи нижче по Дунаю. Бiля пiднiжжя — однойменний фешенебельний готель та купальнi. Колись тут пролягав шлях хрестоносцiв, у XVII столiттi на горi стояла турецька фортеця, а майже столiття тому вiдкрили вiдому всiй Європi астрономiчну обсерваторiю.
Якщо поквапитися з оглядинами, то саме в суботу (а також ще у середу) можна потрапити на екскурсiю до Парламенту. 365 вiзерункових веж роблять найбiльшу i найурочистiшу будiвлю Угорщини просто-таки невагомою. На час будiвництва, а це межа ХIХ–ХХ столiть, споруда вже мала першу в Європi систему центрального опалення. Червоно-золотавий iнтер’єр Парламенту чудово доповнюють зiбрання картин i скульптур. А головний скарб тут — нацiональнi релiквiї, серед них i Свята корона, якою в 1000 роцi Папа коронував засновника Угорської держави Iштвана I.
Добре натомивши нiженьки вдень, ми вирiшили увечерi вiдпочити у царствi Мельпомени. Тим паче, що вибирати є з чого: 70 театрiв, 53 концертнi зали, Нацiональна опера, що за красою змагається з Вiденською... Ми ж рушили до Палацу мистецтв дивитися сучасний балет на музику Бартока. Причому будiвля мистецької оази теж виявилася сучасною, зi скляними й дзеркальними стiнами, дивними як для театру люстрами... Новiтнiй пiдхiд ще й у тому, що квитки можна зарезервувати по телефону або Iнтернету, а середнiй вiк обслуги — рокiв 25. Одне слово, нашi очiкування вiд перформенсу теж виправдалися, хоча враження словам нiяк не пiддаються.
Недiля
Ласкавi промiнчики наступного ранку застали нас на подвiр’ї чудернацького замку з химерною назвою «Вайдахуняд» у парку на островi Сеченi. Тут у єдиний ансамбль зiбранi копiї кiлькох вiдомих споруд з iсторичної територiї Угорщини. Розмаїття стилiв здалося на диво органiчним. На вiдмiну вiд того, що в замку розташований Музей сiльського господарства...
Неохоче лишивши позаду замкову браму, ми опинилися в купальнi «Сеченi», однiй iз найбiльших у Європi. Багатством скульптур, фонтанiв, лiплення, вiтражiв вона швидше скидається на королiвську резиденцiю. Домiнують два життєрадiснi кольори: яскраво-жовтий — будiвель, лазуровий — басейнiв. Усього мiсць для плюскотiння аж п’ятнадцять: 3 вiдкритi й 12 критих. Найрiзноманiтнiшi насолоди для тiла здатнi затримати вiдвiдувача надовго, але ми швиденько втекли вiд цих спокус далi пiзнавати Будапешт. Пошуки духовного вiдновлення привели до сусiдньої площi Героїв, де бронзовi дiячi розповiдають iсторiю угорських земель. Поруч, в образотворчому музеї, можна потонути в найбiльшому угорському зiбраннi свiтових шедеврiв. Вiд затримки нас урятувала заїжджа виставка Ель Греко, Веласкеса та Гойї. Наступним епiзодом став особливий будапештський атракцiон для туристiв — поїздка старою пiдземкою, першою у континентальнiй Європi. Це метро (є ще й iнше, звичнiше для нас) таке неглибоке, що з перону можна побачити «верхнiй» свiт. Вагончики маленькi, станцiї «антикварнi»... Стукiт колiс супроводив нас до центральної частини Пешту. Саме тут нам стали у пригодi «вузлики на пам’ять», зробленi пiд час панорамних оглядин. I, взявши прискорений темп, ми заповзялися остаточно «прикiнчити» свiй вiкенд. Окинули розмаїття пештських дахiв iз вежi базилiки святого Iштвана, побачили найбiльшу на континентi синагогу, славнозвiсну будапештську Оперу, схожий на музей Захiдний вокзал, «поштову ощадну касу» в унiкальному стилi угорської сецесiї, неперевершену будiвлю музею прикладного мистецтва... Доля вiкендникiв — архiтектура.
А ще — атмосфера мiста. Фешенебельною вулицею Ваци прогулюватися треба повагом, роздивляючись старовиннi балкончики, барельєфи, вивiски та вiтрини модних магазинiв. На площi Верешмартi ми пригостилися смаженими угорськими ковбасками просто неба та поласували тiстечками в буржуазно-розкiшнiй кондитерський «Жербо». А поруч розгорталося дiйство Весняного музичного фестивалю. Отак, слухаючи ненав’язливий джаз i попиваючи ароматну каву, ми й зажурилися: маленька мандрiвка добiгала кiнця...
Понедiлок, ранок
Мiстом розливається аромат свiжої випiчки. Городяни поспiшають на роботу, кидаючи погляди на нечисленних туристiв. У будiвлi центрального ринку (до речi, робота майстернi Ейфеля) прицiнюються покупцi, очманiлi вiд всюдисущого тiстечкового духу...
Сувенiри придбанi, останнi форинти витраченi на такi звабливi перепiчки. Уже сидячи в лiтаку, вдихаю їхнiй запах i розумiю: це останнє моє враження про Будапешт. Втiм, я ще приїду подихати цим мiстом. ВІКЕНД-ПОРАДИ Дуже зручно дiстатися готелю, скориставшись послугою «Mini-autobus service». Його стiйки знаходяться просто в аеропорту. Можна й замовити мiкроавтобус на конкретний час для доїзду з готелю до летовища. «Budapest Card» («Будапештська картка») гарантує безкоштовний проїзд мiським транспортом, знижки на екскурсiї, вiдвiдання музеїв та покупки в деяких магазинах, ресторанах i кафе. Велика перевага — картка чинна й для дитини вiком до 14 рокiв, що мандрує з вами. Для дiтей у мiстi багато розважанок: зоопарк, луна-парк, дитяча залiзниця в Парку iсторiї угорської залiзницi, Палац чудес... Матимете час — з’їздьте в Обуду, де колись було давньоримське поселення Аквiнкум, поблукайте пiдземним лабiринтом Буди, погуляйте парком вiдпочинку на островi Маргiт, завiтайте до котрогось iз 65 музеїв...
|
